Київ, Нивки, дощ, осінь...

Молюсь за вас, кому в цей дощ
Нема де душу прихилити.
А за вікном зірвався вітер,
Хитає на вербі гніздо.

Ніхто у ньому не живе.
Верба донизу хилить віти.
Їх хитає рвучко вітер
Зболіле серце навпіл рве.

А чим утішити його?
Вогонь в душі чим пригасити?
Так розгулявсь осінній вітер,
Роздмухав золота вогонь.

Ти хочеш, осене, за все
Червленим золотом сплатити?
А хто холодний спинить вітер
І тих, без прихистку, спасе?

Бездомні пси. Пусте гніздо.
Благальні і покірні віти.
За вас, кого діймає вітер,
Люблю й ненавиджу цей дощ.