***Така ти гарна, що не вмістити, не осягнути.Я кожним нервом до небосхилу твого прикута,До мoго степу, де вільні коні летять зухвало,До хвиль Дніпрових, які колишуть, неначе мама,До твoго вітру, до тoго шторму, що рве вітрила,До цьoго співу, з якого в мене зростають крила,До мoго міста, де з-за порогів лунають дзвони,Де кожне літо лишає шрами тобі на спомин,Де ллється воля, безмежна воля до небокраю,За ту межу, що не пускає рабів до раю.Ксенія Кобалія#незалежні #homeland #чб #словаустовпчик...
Читати далі...