Ціна свободи ?
- 22.10.26, 16:52
В мене до сих пір мурахи по шкірі. Це правда, майже все один в один, що пережив чоловік. Вони лише мочу не пили ... Не дійшло.
Я написала п'ять скарг у різні інстанції і лише Офіс військового омбудсмена на наступний день зробив диво. І "магічним" чином командир дав наказ виходити.
Я плакала у рацію: коханий, пробач, я ж вірю завжди державі.
Не буду казати номер бригади. Все таки вдячна керівництву, що вивели. Наш сп десь був поряд у глибокому тилу ворога, так вийшло за вісім місяців. Чоловік врятував одного трьохсотого, робив йому уколи, суміжники все таки забрали бійця. Багатьох не забирали...
Наші почали рух 4 серпня. Пекельний шлях тривалістю 7 діб
Коли вони прийшли у розпорядження, на них дивилися як на інопланетян. Не всі виходять.
Лише сам Бог вів їх, я не знаю...
Мій перевівся.
Командир ще довго згадував про мої скарги. Службову перевірку я їм забезпечила.
У мене принцип простий. Працювати на державу чесно і відповідально.
Армія - велика хаотична структура. Сподіваюсь на зміни...
Але лише це наша сила.
Мурахи по шкірі.... Боже, врятуй наших хлопців...
Не допусти полону. Кажу це в небо наче, розуміючи реальність....
***
Він сказав: "Добре, малиха. Давай! Цілую, люблю, бувай. Завтра вже напевно звяжемося. Всьо. Моліться, щоб я цю ніч пережив".
2 серпня її чоловік зник безвісти - після обстрілу позиції під Костянтинівкою. Він обороняв її 230 днів.
Надія з Геннадієм разом ще зі школи - 23 роки. Жили під Кропивницьким, виховували доньку. До вторгнення він працював на будівництві.
Його мобілізували піхотинцем до 100-ї ОМБ. Перед виїздом став на ваги - 96 кг. За кілька місяців у Костянтинівці схуднув вдвічі.
На зап'ясті Надії - сріблястий годинник з блакитним циферблатом. На ньому вона вигравіювала три слова: "люблю, цілую, бувай".
Саме так Геннадій говорив наприкінці кожної розмови.
Позиція була крайньою точкою між Костянтинівкою і росіянами. Підвал, який часто горів від обстрілів. Три контузії, одне поранення від осколків. Голод. Спрага. Загиблі побратими.
Одного разу на позицію прислали сухофрукти з горішками.
Геннадій сів на ліжко, коли поруч бахнуло. Пилова стіна, все розсипалося. Поки пил розвіювався, він думав лише про горішки.
Зібрав їх з підлоги, обтрусив і їв - попри скрегіт піску на зубах. Невідомо, коли буде наступна посилка.
До літа воду збирали під час дощу. Геннадій радісно коментував, як цівка стікала в обрізану пляшку:
"Не те, що капає, а тече. Дзюрка яка! Краса ж яка! Я ніколи не знав, що такий буду радий дощу. У роті пересохло".
У будівлі були труби - він розбирав їх і зціджував застояну воду.
Червень видався сухим. Їжі не було по 3-4 дні. Потім приходив маленький пакуночок: півтора літра води, дві мівіни, три батончики й цукерки на трьох. Усе зїдали майже одразу.
Він казав дружині: "Стою на спостережному пункті й розумію: навіть якщо почнуть зараз лізти росіяни, - нема сил підняти автомат, щоб відстрілюватися".
Бувало, від голоду темніло в очах. Голова паморочилася, коли підіймався на кілька сходинок.
Геннадій розповідав: "Учора пішов на смітник, де ми викидаємо консерви. Позбирав, налив водички, додав трішки сольки та хоч трошки жирів назбирав. Коротше, помиї. Смачні вони, виявляться. Запах мяса, тушкованки".
У 100-й ОМБр пояснили: доставляти вантажі до Костянтинівки складно через наступ ворога. До позиції не доїжджали ані автомобілі, ані наземні роботизовані комплекси. Єдиний спосіб - дрони. А ними багато не відправиш.
Того ранку стояв густий туман. Бійці отримали наказ стріляти на ураження, якщо когось побачать.
Геннадій був на чергуванні, коли побачив, як хтось рухався в їхній бік.
Він відкрив вогонь. Хтось утік і нарвався на міну. Невідомого поранило осколками.
Згодом по рації сказали спробувати погукати його за позивним. Він відгукнувся! Тобто це був наш боєць.
Його затягнули до підвалу. Наклали турнікет та бандаж. Чоловік протримався ще хвилин 15-20, але рани були смертельними.
Перед загибеллю той боєць встиг показати на карті, де розміщені позиції росіян, і розказав, що в нього сіла рація.
Це було ударом для Геннадія. Він сказав про того бійця:
“Він підірвався, по суті, на тому, що я закладав. Він був 10 місяців на позиціях, його вже виводили. Він міг би бути скоро вдома... А в мене вже сьогодні сім місяців на позиції”.
Була й інша історія - з сусідньої позиції.
Один із чотирьох бійців раптово зліг. І зізнався побратимам, що через гостру нестачу води протягом місяця пив сечу.
"Якби ж хоч свою сечу! А не ту, якій уже пів року. Та сеча вже чорна! І мівіну нею запарювали, і так пили. Води ж не було!" - розповідав Геннадій.
Обоє бійців за кілька днів померли.
З червня Геннадій почав говорити, що їх уже ніколи не виведуть.
"Ми тут залишимось", - казав він Надії. Ішов восьмий місяць у Костянтинівці.
Геннадій Осадчий так і не дочекався ротації. У своєму останньому голосовому він сказав, що йде на чергування.
.......
Джерело:
https://hromadske.ua/amp/viyna/271908-frendli-fayer-ta-holod-na-pozytsiiakh-u-iakykh-umovakh-voiuiut-pikhotyntsi-v-kostiantynivtsi
6
Коментарі
Whiskey**
122.10.26, 17:00
Знову ця Віскі тягне свою війну сюди, вимбачте
Забезпечення і командування кажеш??
А хто замінить командирів і тим паче піхоту.
Whiskey**
222.10.26, 17:04
Реальна війна вона така. Але саме тому ми маємо змогу щось робити і писати і думати.
Тому мене накриває.
Кіп келм, звісно)
Anne
322.10.26, 17:06
...і твоя любов та наполегливість... допомогла вийти, витримати, повернутися.....
підтримка коханої людини то неймовірна сила...
низький уклін, шана і подяка тим, хто тримає наші життя там....
Whiskey**
422.10.26, 18:16Відповідь на 3 від Anne
Дякую, пані Анна, Ви - сонце, і мій антидот тут, урівноважуєте, щоб був баланс між прекрасним і не дуже)
Він казав, що не дійде, а я передала: дійдеш, от тільки спробуй не дійти)
Whiskey**
522.10.26, 18:18
Якщо трохи уточнити, то обставини щодо забезпечення саме такі, бо підарські дрони збивають посилки, тому так важко з водою і харчуванням. У липні вампіри туди вже не долітали, лише фпв... На них мало грузу....
Дормідонт
622.10.26, 18:38Відповідь на 1 від Whiskey**
Мавіки,реби потужні,нрк,засоби для ураження 40-60 км,дрони якісні на оптиці і навченість бригад взаємодії на бляха 5 році війни а не тіктокер отой командивач дшбшніків,якій наступи малював маркерами ідіот але ісполнітєльний тільки на людей йому насрать,бо йому їх давали стільки скільки треба.Де бляха наші бандеролі,ланцети,молнії,реактивні шахеди?У міндічів і династій і вова твій носатий хрипить про 3000 фламінго...Не зли мене і не роби з мене ідіота..
Дормідонт
722.10.26, 18:54Відповідь на 6 від Дормідонт
Я пам'ятаю звідки ця теза про піхоту яка необхідна сидіти десь на вірну смерть,це сир,єбаний стратег,який стирав людей пачками,бо воно совкова стара залупа і воювало по статуту 45 року,поки більш молоді і адекватні командири тишком почали міняти підхід,бо за людей переживали.
Так само розкажи мені про те що уєбани зелені не голосують за реформи бо не на часі і злий валютний фонд їх змушує приймати закони як посилки обкласти митом,бо фонду похуй де в нас візьмуться гроші чи ми нарешті проведем митні реформи,корупційні реформи судові і міндічі не зможуть пиздить чи якщо владі насрати то хай підіймає квартплату і посилки обкладе митом,а тобі скажуть що раду змусили,а вова турбувався але бляха не було іншого рішення і ти з'їси і далі будеш казати про ну,не на часі...