Завершуючи п'єсу...

.... за лаштунки якої я дозволила заглянути глядачам з цих забутих блогів, хочу виголосити фінальну репліку. Якщо комусь буде цікаво))

Отже, мій чоловік вчора вийшов з Костянтинівки. Те, чого це коштувало йому і мені теж, зрозуміє тільки той, хто це пережив. Тому про передчасні заяви кривавого хуйла щодо "асввбаждєнія" Констахи, можу сказати з впевненістю, шо це чергова брехня. Але те, що це скоро відбудеться, мабуть так... Клята орда руйнує наші міста далі. На шляху у хлопців тривалістю 7 діб пішки були Олексієво-Дружківка та сама Дружківка, які тримають наші Збройні Сили. Тримають кожен метр випаленої землі Донбасу, тому це українська земля. 

Знаю, що місцеві люди не всі раді нашим військам, вони кричать, що туди їх не кликали . Розумію, що люди, переважно літні, втомилися від війни і їхати дійсно нікуди .. але це наша земля...

І захищати її це честь. 

Дуже багато втрачено кращих людей цієї країни, дуже дорого заплачено життями. 

Тому обов'язок кожного, хто тут живе - не забути. Не пробачити. 

Пару днів тому рознеслася інформація щодо тривалого перебування на позиціях бійців 121 тро на Запорізьку напрямку. Співчуваю хлопцям і про це особисто їм написала .... Але їхні 137 діб, і наші 240, трохи не зрівняти... 

Надлюдських зусиль інших людей потребує наша кава зранку у відносно мирних містах. Пам'ятайте про це, коли жалієтесь на своє життя. 

Звичайно, він достобіса злий. Людей критично не вистачає, тому "ротації " по всьому фронту саме такі. Є випадки гірші .Він говорить мені, що якщо ще раз побаче Констаху, піде в сзч. Тому що має обмеження по здоров'ю... І підтвердження влк звісно теж, що не врятувало від тривалих донбаських курортів. Я не знаю, чи можу його засуджувати. Але чи дозволю це))

Всім бажаю здоров'я, дякую за підтримку тут на бложиках. 

Лайфгак для ухилянтів: просто обираєте свою майбутню бригаду і військову спеціальність, в якій безперечно будете потрібні війську. І буде вам щастя.

Дякую Головкому, Генштабу, Військовому омбудсмену, ви можете разом дійсно багато, і тоді буде менше у нас випадків сзч.... Деякі зрушення в армії все таки відбуваються. 

А найголовніше, наші хлопці тримають нашу країну. 

Кожен день слова свободи пишуться там, а не в провладних кабінетах, пропагандистьких каналах,  не виговорюються ротом пєвіци-малороски, і інших довбограїв.

Воля там, де степ. І де стоїть український воїн. 

Слава Україні. 

Слава ЗСУ.