Сергієва Пустинь. Храм серед лісу.

У Голосіївському лісі є незвичайний "храм" просто неба, який прийнято називати Сергієва пустинь. Організував це місце у 1999 році киянин Сергій Борисов. У гущавині лісу він вирішив побудувати свою власну "церкву", яка буде відрізнятися від усіх інших.

Чоловік самотужки багато років поспіль будував пустинь і зрештою тут з'явилися хрести, намети, печери та навіть подоба кафедри. Люди по різному ставляться до цього місця. Для одних — це притулок божевільного, а для інших — храм. У будь-якому разі, всі, хто відвідав пустинь, залишилися під великим враженням і говорять про те, що тут неймовірна енергетика.

"Телеграф" розповідає читачам історію цього таємничого місця і ділиться його координатами.

Сергієва пустинь знаходиться на Теремках, у Голосіївському районі столиці. Це місце скоріше схоже на капище, де начебто змішалося язичництво, християнство та незрозуміла магія. Тут можна побачити багато ікон, інформаційні таблички, "псевдокафедру", дерев’яний "Чесний хрест", позначену піском територію вівтаря та багато іншого.

Збудував це місце у 1999 році киянин Сергій Борисов. Одні говорять про те, що він був колишнім художником і фотографом, а інші — що він колись мав сан священнослужителя, але розчарувався в сучасному християнстві і вирішив стати відлюдником.

Сергій пішов у ліс і почав будувати свою пустинь. Він дуже товариський і неагресивний — з радістюкомунікує з усіма, хто до нього приходить. Сергій говорить про те, що для спілкування з Богом не потрібна церква (будівля) і саме тому, він "оселився" у лісі.

Насправді місце це виглядає дуже незвичайно і навіть лякаюче. Відомо, що тут Сергій викопав багато печер у яких по черзі сам і ночував.

Чоловік надихався Антонієм Печерським, який заснував перший на Русі печерний храм. Сергій і сам регулярно одягався в балахон синього кольору з шарфом, на якому вишитий білий хрест, а також череп з кістками…

У саморобній келії, яка вирита в землі, Сергій здійснює молебні. Також тут зрідка можна побачити записки з іменами за здоров'я та упокій, які залишають "парафіяни".