Буддизм – перша світова релігія

Знайшла ось таку статтю, в якій дуже коротко, але змістовно, розповідається про буддизм. Нічого не можу добавити крім того, що повністю підтримую автора. http://h.ua/story/7815/

Хоча тема релігійного світогляду зараз, на жаль, є досить болючою, я все ж таки вирішила спробувати написати про одну з найбільш поширених світових релігій та найдавнішу з них – буддизм.(З’явилася вона у Індії у середині 1 тис. до н.е!) Чому говорити я буду саме про неї? Справа в тому, що ця релігійна течія дуже швидко набувала найбільшого поширення серед усіх континентів, за останні 50 років кількість її прихильників збільшилася майже вдвічі! Жодна релігія ніколи так сильно не приваблювала жителів планети.

Чому? Саме на це запитання я й намагатимуся відповісти. Але спочатку, будь-ласка, скажіть мені: що, на Вашу думку, є головним постулатом християнської релігії? А що є змістом іудаїзму? Ісламу?

Річ у тому, що всі Ваші три відповіді повинні бути однаковими, або принаймні дуже схожими. Адже якими б далекими один від одного зараз не здавалися нам ці релігії, вони досить парадоксально мають у стержні одну й ту саму ідеї, отже, є практично однаковими, відрізняючись скоріше деталями та процесами культів, ніж своїм змістом! Це просто пояснюється тим, що іслам, який є фактично наймолодшою релігією світу, опирався в ідеях на іудаїзм та християнство, ну, і, звичайно, християнство було сформовано на основі іудаїзму, (який, у свою чергу, був сформований на релігіях шумерів та египтян). Отже, фактично ці релігії є однотипними, якщо так можна сказати, а буддизм – це принципово інша ідеологія релігії, життя та людини.

Можливо, саме цим він нас і цікавить? Це як ковток нового незвичного повітря. Крім того, буддизм дуже мало просить від його шанувальника, а дає йому відносний спокій душі, якого так не вистачає в сучасному житті.

Друге народження буддизму – його розквіт у Європі та Америці – відбувся після Другої світової війни, коли до нього звернулися як філософи, психологи й психіатри, так і звичайні люди. Зіткнувшись у післявоєнні роки з величезною апатією, розчаруванням, страхом, нерозумінням та не бажанням жити, не знаходячи виходу для себе, вони зверталися до буддизму як до панацеї від душевної скрути, турбот та страждань.

Страждання – ключове слово.

За легендою, Будда (річ про Гуатаму Будду, а був ще Сіддхартха) народився у містечку Лумбіни (зараз це територія Непалу) у сім’ї царського сина. Ще до його народження було сказано, що народиться великий пророк, саме тому цар вирішив запобігти цьому – по-перше, тому, що боявся втратити сина, а по-друге, тому, що усвідомлював, який важкий шлях завжди лежить перед пророком. Отже, хлопчика оточили піклуванням та розкішшю та приховували від нього всі похмурі сторони життя. Він ріс спритним, сильним, кмітливим, розумним та повністю щасливим. Досягнувши повноліття, він одружився. Але одного разу, проїжджаючи під час прогулянки містом, він побачив немічного хворого, далі згорбленого старця, похоронну процесію та аскета, що відмовлявся від усіх земних насолод. І тоді майбутній Будда пізнав Страждання. Вночі він залишив дім та вирішив знайти вихід, як звільнити людей від страждань.

Відповідь Будди викладається у його першій проповіді: „жити – значить, страждати”,

„причина страждань – бажання”,

„для звільнення від страждань треба позбавитися бажань”,

„позбавлення від бажань приводить віруючого до головної мети буття – нірвани”.

При цьому ми говоримо не про апатію життя, а зовсім про протилежне – про заспокоєння, розуміння, що наші турботи та проблеми є не таким важливими та трагічними, як нам іноді уявляється. Що життя коротке, і треба їм насолоджуватися, не звертаючи уваги на неприємності, а отже, на страждання. Посмішка – це найкращий засіб для подолання будь-якої проблеми. Зустрічати ВСЕ в житті треба з посмішкою. Адже й Будда сам вічно усміхнений та веселий!

Отже, зрозуміло, чому захід так  швидко та охоче прийняв цю ідею – буддизм гарантує людині, котра стомлена від постійної боротьби за існування, комплексів та зривів, вхідний квиток у царство духовної свободи, спокою та щастя, причому, що найголовніше, не у потойбічному світі, а вже в цьому житті.

Буддизм говорить про те, що для людини постійної боротьби немає і бути не може: не існує ні того, що мучить, ні того, хто мучиться, і те, й інше – просто ілюзія нашої свідомості, яку й слід стерти та викорінити, щоб домогтися свободи та спокою.

Всі соціально-економічні проблеми розглядаються як глибокі психологічні, фактично це є масовою психологічною проблемою суспільства, яке втратило сили та надію на перемогу. Вони не розуміють насправді, що весь час змагаються лише самі із собою, тому перемоги й немає, а треба лише відпустити самих себе та ілюзії.

На мою думку, саме буддизм є новою альтернативою європейської культури.

Я ні в якому разі не провокую Вас на зміну вірувань, але мені здається, що деякі постулати надзвичайно корисні в наш час та особливо в нашій державі. Це – східні істини, які завжди приховують у собі багатовікову мудрість. Це – погляд на речі, оточуючих та самого себе під іншим кутом. А це завжди корисно, хіба не так?

І ще, не можу не сказати про погляди буддизму на питання війни й миру. Це, мабуть, єдина ідеально-мирна релігія нашого світу. Що надзвичайно – адже кожна релігія прагне збільшувати коло своїх шанувальників, буддизму ж це вдалося без будь-яких намагань, виключно мирним та спокійним шляхом. Хіба можна з цим порівняти Хрестові походи чи мусульмансько-іудейські війни? У буддистських віруваннях насправді все дуже просто. Просто та геніально, логічно та так зрозуміло. «Джамапада» говорить:

«Ніколи в цьому світі ненависть не зупиняється ненавистю»

«Перемога породжує ненависть; переможений живе у смутку. У щасті живе лише спокійний, що відмовився від перемог і поразок».