І мені доводиться жити це життя далі

Ось і Новий рік скоро. Відчуття дива, що все зміниться на краще. Але все одно якось моторошно. Все, що відбувається навколо - гнітить. Постійно лізуть погані думки в голову. Раніше я переживала, що прийдуть погані люди і нахуєвєртять всякого, а тепер переживаю, що свої ж перемелють. Я просто хочу жити спокійно своє життя. Скільки б років мені не було відміряно. Господи, коли ж це все закінчиться нарешті?!

Я перестала носити хрестик, напевно, з того моменту, як померла мама. Мені здавалось це дуже не справедливим, що Боженька забрав її. Хоча, з іншої сторони, я розуміла, що це рано чи пізно станеться. Вона хворіла. Тоді я стала вважати, що тато буде зі мною ще довго. Але знову я здійснила ту саму помилку, думаючи, що часу достатньо. І сприймала його, як належне. Він не дуже й то любив мене, як мені здавалось, але був поряд. Опора. В разі чого підстрахує.

І ось вже пів року я не можу скласти думки до купи. Мені страшно. Я не хочу бути одна. Вони залишили мене. На призволяще.

Але я тут. І мені доводиться жити це життя далі.

Останні статті

Може і не добре
01.04.2024, 06:21
Урок жизни №1035
14.02.2024, 23:46
25.01.2024
26.01.2024, 01:33
Спорт?
25.01.2024, 01:00

Коментарі

Мне обещали

127.12.23, 04:03

У арабов есть такая пословица
Сплошные солнечные дни порождают пустыню …

Ну так себе утешение , (( Хотя в арабском я абсолютный ноль, думаю здесь недоработка в переводе )
Пусть будет всего по немного - и дождя и солнца и темных дней и счастливых дней

ПИТОН1125

227.12.23, 06:38

о боге не переживай, он атеистов больше любит, они к нему не лезут на каждом шагу со своими проблемами.

adamas

327.12.23, 08:19

Осмислення ситуації - вже початок вирішення.
Сміливіше!

nasinynka

427.12.23, 09:30

Так, залишитися сиротою в 31 - це важко і до певної міри несподівано. В цьому віці ще кінець буття сприймається дуже гостро. Співчуваю. Але з іншого боку - батьки в тебе були. Вони були поруч тебе маленької, і коли ти пішла у перший клас, і коли закінчила школу, і коли отримала диплом. Дякуй Богу за це щастя і тільки подумай, скільки є сиріт з дитинства. Через різні обставини, але вони ростуть зовсім без рідних людей поруч. А ти вже доросла, тебе виростили рідні люди. Так, батьків не замінить ніхто, але вони прожили своє життя. Тепер твій час. Нічого не чекай, бо само собою ніщо не прийде. Поплакала, тепер помолися, щоб вони там були спокійні за тебе, бо ти доросла, ти впораєшся. Склади собі список справ на найближчий час. І потихеньку викреслюй зроблені. А батьки радітимуть за тебе.

Лъйошкин_Кот