Поліцейська держава

За останнє десятиліття Росія перетворилася на поліцейську державу. Влада кремля вибудувала таку «законодавчу базу», яка дозволяє схопити, тримати в поліцейських ділянках, засуджувати до арештів і штрафів людей будь-якій формі публічного висловлення думки. За скандування гасел. За демонстрацію плакатів. За напис на футболці або на сумці. За будь-який предмет в руках, який ситуативно асоціюється з будь-якої громадської проблемою. За повітряну кульку або стрічку певного кольору. Звичайною парасольку, на прикладі розкриття парасольок на підтримку телеканалу "Дождь".

Зрештою, ця «законодавча база» дозволяє затримувати і засуджувати людей просто за факт їх фізичної присутності в певний час в певному місці. Навіть без вигуків, плакатів, кульок і парасольок. Просто за факт знаходження в районі можливого проведення «несанкціонованої публічної акції». Людей затримують за те, що вони мовчки стоять на тротуарі. Тому що нинішня кремлівська влада бачить в їх мовчазній стоянні форму публічного вираження їх думок.

Були часи, коли ще були окремі судді, які намагалися тлумачити закони інакше. І не бачили правопорушення в самому факті присутності на неузгодженої акції. Але це вже в минулому. Таким суддям швидко пояснили, «хто в домі господар». І вже багато років немає жодного судового рішення на користь права громадянина мовчки стояти на тротуарі в районі передбачуваного проведення неузгодженої акції.

Головна проблема полягає в тому, що законодавство Росії, на відміну від законодавства правової держави, націлене не на те, щоб звести до мінімуму проблеми, які практично завжди створюють мітингувальники іншим громадянам в тій чи іншій мірі. Сучасне законодавство РФ націлене на створення максимальних перешкод для публічного вираження громадянської позиції. Воно націлене на те, щоб заткнути суспільству рот.

За логікою поліцейської держави публічна демонстрація громадянами своєї політичної позиції є те глибоко ненормальне і може допускатися тільки за спеціальним дозволом, яке влада видає або не видає виключно на свій розсуд. Така держава наполягає на своєму повному праві забороняти людям публічно висловлювати свою політичну позицію. Забороняти на свій власний поліцейсько-державний розсуд.

Така логіка поліцейської держави. Така її філософія, що лежить в основі путінських законів. Логіка нормальної людини протилежна. За логікою нормальної людини, ніхто не може заборонити йому публічно висловлювати свою політичну позицію. Це його природне і невід'ємне право, закріплене в усіх міжнародно-правових хартіях і в 31-й статті Конституції РФ. Обов'язок держави - забезпечити йому умови для вираження його позиції і звести до мінімуму перешкоди іншим громадянам. Крапка.

За логікою нормальної людини правда на боці тих, хто виходить висловлювати свою громадянську позицію, незважаючи на поліцейські кийки, холодні автозаки, арешти і штрафи. А ось на боці тих, хто їх б'є, затримує і садить, немає ні грама правди. Вони - фашистські карателі і окупанти. Вони - абсолютне зло і служать абсолютному злу. Закони, зневажають природні права, не підлягають виконанню. Не тільки право, а й обов'язок громадянина - не підкорятися їм.

Ці дві логіки неможливо якось поєднати. Між ними неможливо знайти компроміс. Ти або на одній стороні, або на іншій. Фактичне скасування свободи зібрань було однією з перших перемог путінського режиму над суспільством. Суспільство здало цю позицію майже без опору при майже загальної байдужості. Повернути собі свої права суспільство може тільки одним способом: масової непокорою антиправовим законам беззаконної влади. Тому, якщо суспільство хоче мати свої права, доведеться ще не раз виходити на вулиці всупереч заборонам, різок і арештів.
https://myc.news/ua/mneniya/policejskoe_gosudarstvo?fbclid=IwAR1LVAB2b3xsJ2sgsnBtdCj6G3EZPZJFCmu_aSbVgnJCmC0TIcun7yZ8Kic