УКРАЇНЦІ, ТРЕБА ЗУПИНЯТИ РЕПРЕСІЇ!! Знову в Харкові обшук на штабі Патріотів України! http://sna.in.ua/archives/10949

НАЦИСТЫ НИКОГДА НЕ ХОТЕЛИ УНИЧТОЖИТЬ СЛАВЯН!!!

Подавляющее большинство современных людей стойко уверенно в том, что в планы “бесчеловечного фашизма” входило уничтожение миллионов славян, и это убеждение настолько сильно, что фактически превратилось на данный момент в не подлежащую сомнению истину.

Вместе с тем, интерес представляет тот факт, что полноценных доказательств существования подобных устремлений у верхушки национал-социалистического государства не существует. Но разве фанатичная вера нуждается в доказательствах? Для неотягощенной необходимостью поиска истины толпы вполне достаточно нескольких магических пассов, немного словесной эквилибристики, а также патетических завываний, – и вот обыватель (русскоязычный россиянин, а до этого – советский гражданин) становится убежденным адептом нового идола.

Появление утверждения о планах истребления нацистами большинства населения европейской части России относится ко времени печально известного Нюрнбергского судилища, – этой беспрецедентной в истории юриспруденции акции, в ходе которой были нарушены все принципы права. Кстати, когда известный правозащитник и демократ Сергей Ковалев не так давно оценил Нюрнберг точно в таком же ключе, его бывшие соратники призвали “евреев всего мира” призвать к ответу “зарвавшегося негодяя, открывшего свое подлинное лицо”. Конечно, и до Нюрнберга, то есть еще в ходе войны, союзническая пропаганда периодически повторяла мысль о желании фашистов искоренить миллионы людей, – но тогда это была лишь пропаганда, часто крайне топорная.
В качестве доказательства тезиса об уничтожении славян манипуляторы избрали несколько “документов”. Главным из них является так называемый “Генеральный план “Ост”.
Нашей целью будет по возможности беспристрастно проанализировать этот источник на предмет его аутентичности. После этого мы попытаемся дать ответ на вопрос, каково же было истинное отношение руководства национал-социализма к славянам.
Текста плана “Ост” до сих пор не обнаружено. Тем не менее, в ходе Нюрнбергского трибунала этот план фигурировал, правда, в виде несколько иного документа – “замечаний и предложений по генеральному плану “Ост” начальника одного из отделов министерства по делам Восточных территорий Э. Ветцеля. “Документ” представляет собой полуразрозненные заметки в записной книжке указанного чиновника. Показательно, что до настоящего момента карандашные записки Ветцеля полностью не опубликованы.
Однако давайте на секунду забудем обо всех этих “несуразностях” и коснемся самого предлагаемого нам текста. В наиболее полном виде (но, повторим, не полностью) “замечания” Ветцеля представлены в “Военно-историческом журнале” (№ 1, 1960, ее. 87-98) [1].
Опубликованный источник состоит из четырех разделов:
1. Общие замечания по генеральному плану “Ост”;
2. Общие замечания по вопросу об онемечивании;
3. К решению польского вопроса;
4. К вопросу о будущем обращении с русским населением.
В первом разделе Ветцель касается вопроса переселения немцев на Восточные территории. Их число должно составить 4550 тыс. человек на первое время. “Нежелательные в расовом отношении местные жители” должны быть переселены в Западную Сибирь. “5-6 миллионов евреев подлежат ликвидации еще до проведения выселения”. Далее Ветцель отмечает необходимость учета данных о расовом составе народов Востока.
Во втором разделе чиновник рассматривает мероприятия по так называемому “онемечиванию”, или включению в орбиту Рейха “местных жителей не немецкого происхождения, которые обладают признаками нордической расы”. К слову, известные советские псевдо-историки “гитлерологи” Д. Мельников и Л. Черная в своих “трудах” предлагают понимать под “онемечиванием” физическое уничтожение [2]. То есть, по мнению этих талантливых еврейских публицистов, нацисты планировали уничтожать представителей нордической расы… Интересное открытие!
В третьем разделе Ветцель называет поляков “самым опасным народом”. Вместе с тем, он отмечает, что “польский вопрос нельзя решить путем ликвидации поляков”, так как “такое решение обременило бы на вечные времена совесть немецкого народа и лишило бы нас симпатии всех”.
В четвертом разделе Ветцель с похвалой отзывается о расовом типе русских и подвергает критике позицию некоего Абеля, предлагающего ликвидацию русских как народа.
Корпус документа пестрит явными фактическими ошибками. Так в последнем разделе Ветцель говорит о никогда не существовавшем в природе “имперском комиссариате по делам России”. Сложно допустить, что этот чиновник не был знаком со структурой собственного министерства. Здесь же он упоминает о горьковском и тульском генеральных комиссариатах, хотя Ветцель не мог не знать, что эти территориальные единицы именовались в официальных бумагах министерства округами (даже не генеральными округами, как Литва, Латвия, Эстония и Белоруссия).
Много в “Замечаниях” и совершенно нелепых предложений. Скажем, Ветцель рекомендует переселить часть польского населения “в Южную Америку, особенно в Бразилию”. Это очень напоминает известную “утку” о планах размещения евреев на Мадагаскаре.
Поэтому напрашивается вывод о том, что карандашные наброски Ветцеля были либо сфальсифицированы от начала и до конца (а это весьма распространенная практика), либо “заметки” подверглись “некоторой правке” со стороны “специалистов”.
В любом случае, мы имеем дело с крайне сомнительным документом, который не выдерживает никакой проверки на предмет аутентичности и, по-хорошему, должен быть раз и навсегда вычеркнут из списка надежных исторических источников. Кстати, это уже давно сделали западные исследователи.
Показательно, что даже при работе с таким спорным документом некоторые эквилибристы от истории умудряются “раскрывать чудовищные тайны фашизма”, показывая тем самым чудеса непрофессионализма. Упомянутые Мельников и Черная, к примеру, в книге “Преступник № 1 пишут: “В одном месте плана предлагается, в частности, расселить русских в… Южной Америке и Африке” [3]. Как мы помним, Ветцель (или безвестный союзнический фальсификатор) предлагал в Южную Америку отправить часть поляков, а вовсе не русских.
Про Африку в “Замечаниях” нет ни слова. Кроме того, ведущие “гитлерологи” показали себя еще и недюжинными специалистами в области филологии, заявив, что физическое уничтожение надо подразумевать не только под словом “онемечить”, но и под словами “депортировать” и “переселить”.
В попытках найти подтверждение тезиса о планах уничтожения славян советские пропагандисты не брезговали привлекать и другие источники столь же сомнительного характера. Например, в сборнике “Преступные цели – преступные средства” опубликовано “Политическое завещание” рядового Густава Гильдебрандта [4]. Понятно, что ценность такого “важнейшего документа” вызывает большие вопросы.
С большой охотой ученые-антифашисты цитируют выступления ряда руководящих руководителей Германии. Особенно популярен рейхсфюрер СС Генрих Гиммлер. Так уже упомянутая Черная в книге “Коричневые диктаторы” пишет о том, что “накануне нападения на Советский Союз Гиммлер заявил, что одной из задач похода на Восток является уничтожение 30 миллионов славян” [5]. Данное утверждение насквозь ложно. Оно “позаимствовано” из пропагандистской брошюры И. Эренбурга времен войны. Путем придумывания подобного рода сообщений еврейский писатель выполнял социальный заказ. К слову, к концу войны взбесившийся борзописец Эренбург полностью откинул весь декларируемый большевиками интернационализм и призвал в “Красной звезде” физически уничтожать не только немецких солдат, но и немецких женщин. Ветхозаветную патетику потерявшего человеческий облик “публициста” вынужден был раскритиковать даже Сталин. Обо всем этом Черная умалчивает по вполне понятным причинам.
Теперь зададимся вопросом, как же в действительности относились руководители Германии к славянам.
Ни для кого не секрет, что идеология национал-социализма опиралась на расовую науку. Многие исследователи пытаются отрицать научную ценность учения о расах, это их дело. Важно, что для лидеров Третьего Рейха вопросы крови играли важнейшее значение. Адольф Гитлер писал: “Грехи против крови и расы являются самыми страшными грехами на этом свете. Нация, которая предается этим грехам, обречена…” [6].
В ряде монографий, порой весьма ценных с фактологической точки зрения, авторы допускают все ту же ошибку: нацисты считали славян “недочеловеками” и хотели их уничтожить. Например, современный исследователь Борис Ковалев в своей книге о нацистском оккупационном режиме в России пишет следующее: “После прихода нацистов к власти в Германии официальной поддержкой стала пользоваться евгеника – “наука” о расовой гигиене”. Целью евгеники, по словам автора, было “определение оптимального количества “унтерменшей”. К последним относились евреи, цыгане и славяне” (с. 283) [7].
Для того чтобы опровергнуть это прямо скажем дилетантское заявление, обратимся к одному из ведущих расовых теоретиков национал-социалистической Германии Гансу Гюнтеру. В своих трудах он четко разделяет понятия народ и раса. Раса, по Гюнтеру, ”это единая группа людей, отличающихся от других групп особым, присущим ей сочетанием физических признаков и психических свойств, которая всегда воспроизводит только себе подобных” [8]. Немцы, как и любой европейский народ, состоит из нескольких рас: “Народы одной расы или, правильней, одной расовой смеси могут говорить на разных языках, а народы, говорящие на одном языке – отличаться друг от друга в расовом отношении. Но самое главное: народы это всегда расовые смеси и никогда не раса” [9].
Самая ценная раса, по мнению Гюнтера – нордическая раса. Она присутствует в разных пропорциях во всех европейских народах. Процент нордической крови у великороссов весьма значителен, и в целом выше, чем у самих немцев. Это мнение разделяют и другие немецкие расологи. Фриц Ленц еще в 1915 году отмечал: “В расовом отношении московиты ближе к германцам” [10].
Понятно, что расология в Германии вовсе не была какой-то отвлеченной научной дисциплиной. К ее выводам и рекомендациям чутко прислушивались руководители партии и государства. Научные выкладки расологов активно использовались в законодательстве. Один из важнейших законов Третьего Рейха – Закон о гражданстве Империи и о защите германской крови и германской чести от 15 сентября 1935 года. Позволим себе процитировать отрывок из этого документа: “Германская кровь не образует своей расы. Германский народ состоит из представителей разных рас. Но всем этим расам свойственно то, что их кровь взаимно совместима и смесь этих кровей в отличие от крови, которая им не родственна, не создает препятствий и напряжений. К германской крови можно, без сомнения, приравнять кровь тех народов, расовый состав которых родственен немецкому народу. Это относится ко всем народам, населяющим пространства Европы. Кровь, родственная немецкой, одинаково рассматривается по всем направлениям. Поэтому гражданами Империи могут стать представители живущих в Германии меньшинств, например, поляки, датчане и т. д.” [11].
Таким образом, славянские народы, и, конечно, русский народ официально признавались в Рейхе расово-родственными, братскими этносами. Какой смысл уничтожать своих братьев – вот самый простой вопрос, который мы адресуем Ковалеву, Черной и другим сознательным и бессознательным фальсификаторам истории.
Наши выводы подтверждают и исторические факты. Славянские государства – Болгария, Хорватия, Словакия, – были верными и стойкими союзниками Новой Европы, приняв участие в подлинно всеевропейском Крестовом походе против большевизма. Хорватия и Словакия, кстати, были обязаны обретением своей независимости лично Адольфу Гитлеру. В рядах Вермахта и Войск СС против безбожного коммунизма сражались русские, украинцы, белорусы, болгары, чехи, поляки.
Почему доктор Иозеф Геббельс искренне восхищался храбростью солдат Русской освободительной армии? [12]. Почему Альфред Розенберг писал о том, что “Россия – это страна, которая сохранила в своей груди истинный образ Христа”? [13]. Почему Адольф Гитлер жертвовал сотни тысяч рейхсмарок на постройку Берлинского православного собора и на ремонт десятков русских церквей, и называл русских “великим народом”? [14]. Очень просто.
ПОТОМУ, ЧТО НАЦИСТЫ НИКОГДА НЕ ХОТЕЛИ УНИЧТОЖИТЬ СЛАВЯН!!!

ДЖЕРЕЛО:http://newspark.net.ua/byil/nacisty-nikogda-ne-xoteli-unichtozhit-slavyan/

http://vk.com/id64318697#/event25653077

Справжньою сенсацією стало відкриття зроблене експедицією відомого Дніпропетровського краєзнавця Бориса Ковтанюка і дослідників з Українського культурного центру «Рідний Світ». Суть цієї сенсації полягає в тому, що на спільну думку істориків,- відбулось відкриття матеріальних свідоцтв фізичної можливості впродовж тисячоліть зберігати еволюційну цілісність етнічних пращурів українців.

Два роки тому в 2008 році розпочались перші дослідження прадавніх зв’язків між цивілізаціями в Кападокії, що розташована на території теперішньої Туреччини, та Трипільскою цивілізацією України. Цій проблематиці була присвячена монографія під назвою «Під знаком Живого Хреста» Юрія Якуби , витяги з якої публікував Дніпропетровський журнал «Бористен», а також деякі інтернет видання. Суть цих досліджень полягала у відслідковувані історичних фактів, що підтверджували заселення південного Причорномор’я вихідцями з території північного Причорномор’я. Саме територія України була найкраще придатна для землеробства і осілого способу життя. Це призводило до демографічного напруження та спонукало пращурів українців постійними хвилями заселяти землі Кападокії, та інші терени.

Щоб краще розкрити ідейне підгрунтя до відкриття, що відбулося, процитуємо частину монографії «Під знаком Живого Хреста».

«Очевидно, що є всі підстави припустити, що в даному випадку маємо справу з підтвердженням теорії про розселення арійців з трипільської батьківщини у різні світи. У нас могли б залишатися певні сумніви, якби ми обійшли увагою наступні, загальновизнані науковцями історичні події, що розгорталися навколо Чорного моря.

З кінця 3 тис. до н.е., з території північного Причорномор’я, проходячи прибережну смугу Кавказького хребта, в Кападокію стали постійно прибувати люди. Переселення відбувалося хвилеподібно протягом досить довготривалого часу. Історики, чомусь, іменують цих мігрантів - хетами. Але це є очевидною помилкою, оскільки хетами ці люди стали лише після того, як вони поступово склали кападокське населення та перетворились в єдиний етнос, що приблизно в 1750 році до н.е. створив імперію хетів із столицею Хаттуса.

Історики відмічають досить примітний факт, що новоприбулі «хети» спокійно і природньо зливались з місцевим населенням, навіть переймали від місцевих мешканців релігійні вірування і мову. Видатний чеський мовознавець Беджих Грозний ще у 1915 році довів, що мова хетів, яка мала назву «Неша»(«Наша?») відноситься до індо-європейської мовної групи, тобто має арійське походження.

Тут треба зробити простий і логічний висновок про те, що всі ці факти вказують на етнічну і релігійну близькість старожилів «кападокщини», та нових мігрантів з українських земель. Цілком можливо, що процес заселення цих земель, починаючи від трипільців, тривав постійно.

Столичний округ хетської держави займав територію нинішньої Кападокії, та за своєю площею приблизно дорівнював колу радіусом в 50 кілометрів. Ключовою відзнакою цієї території, була і є до сьогоднішнього дня, наявність великої кількості підземних фортифікаційних споруд. В Кападокії під поверхнею землі розташовані десятки печерних фортець, що могли вміщувати у собі населення міст у кількості від 5 до 30 тисяч людей. Деякі з них заглиблюються у товщу землі приміщеннями до 9-ти ярусів. Вражало те, що ці гігантські споруди мали ретельно замасковані входи, котрі зовні нагадували примітивну нору. Ще й сьогодні ці підземні споруди дуже мало досліджені, адже перші наукові експедиції були розпочаті лише в 1959 році. Існують старі легенди, котрі ще чекають свого підтвердження, про те, що всі ці приховані Кападокські міста з’єднані між собою таємним тунелем.

Так чи інакше, але очевидним є той факт, що ці споруди дозволяли Кападокському населенню впродовж тисячоліть протистояти зовнішнім ворогам і зберігати свою етнічну самобутність».

В дослідженнях Дніпропетровських краєзнавців виникало припущення, що якщо погодитись з історичною версією про заселення Кападокії людьми з території України, то логічно й припустити, що сама ідея схованих підземних фортець туди була привнесена разом з переселенцями. Залишалось знайти цьому факту матеріальне підтвердження.

І це підтвердження не забарилось! Влітку 2009 року експедиція Дніпропетровського обласного краєзнавчого товариства «Ріднокрай» під керівництвом відомого дослідника української минувшини Бориса Ковтанюка, проходячи за маршрутом древнього шляху від Дніпра, по річці Самара і Вовча, до водорозділу з басейном ріки Кальміус, що впадає в Азовське море, натрапила на численні підземні печерні споруди.

Заглиблюватись у них не дозволяло оснащення експедиції, але зібрані Борисом Ковтанюком свідчення місцевих краєзнавців і місцевих жителів, переконливо свідчать, що практично біля кожного села по маршруту експедиції в степах, в байраках, в яругах розташовані приховані проходи до підземних приміщень. Зібрані свідчення очевидців, котрі підтверджують, що деякі проходи сягають довжини до 40 кілометрів, і мережа цих підземних фортифікаційних споруд оповила всю досліджувану територію. Свідчень настільки багато, що не виникає жодного сумніву в їх достовірності. Ще раніше Павлоградські краєзнавці з історичного клуба «Червона рута» під керівництвом Леоніда Кир’яна проводили попередній огляд печерних ходів, позначали їх на картах та зняли про свою роботу 40 хвилинний відеофільм.

За короткий термін, краєзнавці Дніпропетровського культурного центру «Рідний Світ» зібрали численні достовірні дані про існування таких гігантських підземель в Кіровоградській, Черкаській та Запоріжській області.

Перед нами, з мороку забуття, виринає «нова» сторінка історії України, котра чекає свого прочитання. Про ці підземні фортифікаційні споруди місцеві жителі знали завжди. Ними користувались і запорізькі козаки, і гайдамаки, навіть Нестор Іванович Махно одного разу врятувався від переслідування в одній із таких печер. Розрізнених і визнаних історичних свідчень про степові підземні фортеці виявилось досить багато. Варто навести приклад, що ще Дмитро Яворницький повідомляв, що неподалік від його музею, в парку котрий колись належав козакові Глобі, а зараз там розміщено Потьомкінський палац в Дніпропетровську, - є потаємні входи до багатокілометрових підземних ходів. Нині входи до них засипані.

З’ясувалось, що як правило, над входом до підземних ходів будувались церкви, монастирі, палаци вельмож. Нові користувачі, лише розчищали та укріплювали ці проходи, втаємничували їх, а іноді й пристосовували для облаштування каналізаційних колекторів.

Нажаль, жодних системних досліджень даного феномену досі не велось. Офіційна наука, чомусь уперто не помічає ці факти. Дуже дивно. Адже напрошується багато запитань. Найперше, це датування історичного періоду в який будувались ці підземні фортифікаційні споруди. Друге, - хто були ці люди? І третє запитання, - чому саме такий трудомісткий спосіб був обраний нашими пращурами для захисту від ворогів?

Спробуємо замислитись і пошукати логічні відповіді на ці запитання. Кому так несамовито не хотілось полишати ці чорноземні степи, під напором ворога? Кому так важливо було сховатись під землею до часу відходу ворога? Напрошується відповідь - це люди корінного населення цих степів, котрі займались землеробством. Адже у них посіяні лани пшениці, в садках дозрівають яблука, а тут, як на зло,- кочівники мандрують із своїми отарами баранів і кумисом. Зрозуміло, що всі кочівники це поняття тимчасове, а Хліб і Батьківщина - поняття вічні. Тому, саме землеробська цивілізація, на певному етапі свого розвитку, була зацікавлена в створені таких підземних фортець, де можна було б сховатись людям від ворогів, сховати продукти харчування, зброю, та чинити постійний військовий тиск на ворога з ціллю примусити його йди геть.

Зрозумілим видається й те, що ці об’єкти укриття будувались і добудовувались на протязі дуже тривалого часу. Наприклад, встановлено, що схожі підземні фортеці в Кападокії копались хеттами, та їх нащадками кападокцями на протязі тисячоліть. Кожне покоління виймало на поверхню свої кубометри каменю і глини. А наша мережа підземних укриттів, навіть при біглій оцінці, виглядає не менш вражаюче! Навіть у тих підземеллях, котрі були зафіксованими експедицією Бориса Ковтанюка та Павлоградськими краєзнавцями, об’єм грунту, котрий був піднятий на поверхню, можна порівняти з об’ємом будівельного матеріалу використаного при будівництві кількох пірамід Хеопса. Тому датування цих підземель слід відносити у період як мінімум за 2 тисячі років до нашої ери. Тоді стає зрозумілим, чому народна пам’ять, через товщу часу, практично стерла знання про ці об’єкти, та про цивілізації, що їх будували.

Визначившись по цим двох запитанням, вже легше знайти відповідь й на те, хто ж були в нашій історії ці люди? З загальної історичної думки знаємо, що приблизно 3 тис. років до н.е., на території України вже існував етнос аріїв, традиційних землеробів. Їх спосіб життя, був започаткований ще їх попередниками, з так званої Трипільскої культури. Цей осілий і цивілізований спосіб життя, котрий вели арії (вони ж «орії», від слова «орати» землю) призводив до значного збільшення населення, котре періодично відчувало демографічне напруження і вимушене було освоювати все нові і нові території придатні для землеробства. Саме завдяки їх способу життя, на території нинішньої України, забреніло повноводне джерело всієї індо-європейської етнічної спільноти.

Тому ми з впевненістю можемо стверджувати, що виявлені підземні фортифікаційні споруди, зроблені саме Аріями, крім них це здійснити могли тільки їх прямі предки Трипільці, але в їх добу майбутні кочівники, ще тільки освоювали скотарство, а тому не могли створювати для них вагомої небезпеки від, якої потрібно було б боронитись у такий важкий спосіб.

Залишається мало зрозумілим, чому ця тема офіційною історичною наукою так старанно оминається? Можливо тому, що ця сторінка, котра вирвана з підручника нашої справжньої історії, доводить автохтонність української нації на цій землі? Українці завжди жили на цій землі, працювали та творили нові цивілізації. Тому, тепер стає очевидною брехня про якесь «дике поле», й брехня про те, що нібито українській нації від сили шість століть, і такі інші маячливі нісенітниці. Правду можна приховувати довго, але рано чи пізно вона стане очевидною всім. Можемо звернутись й до інших речових доказів існування на території України розвинених цивілізацій давнини, але це окрема тема, тому можемо лише запропонувати допитливому читачу, знайти в газеті «Експедиція», або через інтернет, ще одну статтю Юрія Якуби за назвою,- «Арійський Адам знаходиться у Січеславі». Тема така ж, - пошук вирваних сторінок з історії України.

Звичайно ми усвідомлюємо те, що запропонований погляд і аргументи, що приводяться на цих сторінках, поки що можна віднести до категорії версії історичної реконструкції. Всі ці аргументи потребують грунтовних наукових досліджень та перевірок. Тому вже зараз Борис Ковтанюк, разом із Дніпропетровським українським центром «Рідний Світ», почали планувати цільову наукову експедицію на задану тему.

Прохання до всіх зацікавлених, котрі володіють інформацією з даного питання, звертатись до офісу «Рідного Світу» в Дніпропетровську по вул. Фучіка 1а , або за телефоном 056 - 735-77-33.

Ми, як біологічний вид, стоїмо перед найбільшою загрозою вимирання і смерти в своїй історії. Смерть цю несе нам величезна хвиля кольорової міграції, що вже нахлинула на Україну та Европу. За останній рік в Україні значно збільшилася кількість нелегальних мігрантів. За неофіційними оцінками, правоохоронні органи затримують меньш ніж 5-10% усіх нелегалів, які перетинають територію України. Насправді більш ніж сто тисяч африканців, азіатів, вихідців з Кавказу та іншого "сміття" з країн третього світу щороку осідають на Україні. Дальші розрахунки прості: п'ятсот тисяч за п'ять років, мільйон за десять. Але це - за найоптимістичнішими прогнозами й не враховуючи легальну іміграцію(до 200 тисяч на рік ). Але треба не забувати що мігранти ще мають звичку розмножуватися. НЕ БУДЬ БАЙДУЖИМ ПРИХОДЬ НА ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ МАРШ ПРОТИ МІГРАЦІЇ!!!!!!! Марш відбудеться у місті Харкові!!! Дата маршу збігається з датою загибелі нашого побратима Максима Чайки, тому цей марш має для нас подвійне значення!!!

Детальніша інформація - http://vk.com/event25653077

Місце: м. Харків, вул. Римарська 18 Початок: 17 квiтня о 17:00

Мою замітку "деякі дії для прискорення національно-соціальної революції видалено"!!! На підставі чого!!! Довбані українофоби!!!!! І з сапорту мені на російській відповідали!!! Взагалі, що у світі коїться!!! Спеціально тут реєструвався, вважа цей портал українським оазисом у просторі інтернету!!!

Марш здорової нації у Харкові

Приєднатися до події