помню....
Тигр.
Тигр, Тигр, жгучий страх,
Ты горишь в ночных лесах.
Чей бессмертный взор, любя,
Создал страшного тебя?
5 В небесах иль средь зыбей
Вспыхнул блеск твоих очей?
Как дерзал он так парить?
Кто посмел огонь схватить?
Кто скрутил и для чего
10 Нервы сердца твоего?
Чьею страшною рукой
Ты был выкован — такой?
Чей был молот, цепи чьи,
Чтоб скрепить мечты твои?
15 Кто взметнул твой быстрый взмах,
Ухватил смертельный страх?
В тот великий час, когда
Воззвала к звезде звезда,
В час, как небо всё зажглось
20 Влажным блеском звёздных слёз, —
Он, создание любя,
Улыбнулся ль на тебя?
Тот же ль он тебя создал,
Кто рожденье агнцу дал?
Дія 1.
Навесні. Надвечір. Заходить сонце.
Квітне вишневий сад квітне, веранда великої господи.
На осонні у кріслі-гойдалці гріється Юлія Володимирівна Тимошенко.
Позаду неї стоїть і однією рукою гойдаэ крісло, а іншою – підпалює запальничкою сигарету Тягнибокові– Арсеній Яценюк.
Біля ніг Олега сидить білий індик, який час від часу гелготить.
Тягнибок увесь час мовчить.
Між деревами гасає ретривер. Він ричить на могилу "Януковича", згодом забігає на веранду. Лягає біля ніг господині.
Під верандою, у засідці - Ляшко та Ярош, бінокль одного спрямований на південь, іншого на схід. Ярош одночасно занотовує усе, що лунає з веранди. Ляшко виправляє його помилки.
Над усіма, затуляючи останні сонячні промені майорить біг-борд з Порошенком, де він зігнутий у вигляді літери "П" рекламує власну президенську компанію і шоколад.
Порошенківськими солодощами завалено геть усю веранду.
Обгортки товстим шаром вкривають могилу з написом «Янукович». Замість хреста з неї стирчить рельса. Напис зроблено маркером на порожній перегорнутій коробці з-під цукерок.
Яценюк: - Юліє Володимирівно, вибачаюсь, але ви так і не сказали – чому поклали саме на Турчинова таку відповідальну місію, вибачаюсь...?!
Тимошенко, ніби не чує, натомість закликає до себе пса, розгортає шоколад і тицяє собаці. Той не їсть.
Тимошенко: - Їж, дурненький, їж!
Собака кривиться, але їсть.
До Яценюка: - Бо він відданий мені, дурню!
Індик Тягнибока набундючується і голосно гелготить.
Тягнибок мовчить, у нього шолоколад розтанув у руках, він огидливо витирає їх.
Ярош (під верандою, занотовує): - 24 травня, політичні імпотенти... тху... Олеже!
Ляшко перекреслює, пише: «Політичні опоненти разом напередодні зібрались..."
Тут Ляшко, відчуваючи риму, замріяно починає собі мугикати. Полишає стеження.
Ярош, натомість, прискіпливо починає стежити за двох.
Тим часом пелюстки з квітучих дерев білою заметіллю вкривають землю, веранду, присутніх.
Дія 2.
З ЗТМ.
Тимошенко у кріслі нема, натомість у ньому спить собака, уві сні ганяючись тільки за йому видимим кролем.
Яценюк з валізкою в одній руці телефонує і відповідає: «Я, я, натюрліх, фрау Меркель, бемеркен зі бітте...» Сходить і сідає в таксі за рогом.
Тягнибок так само як і раніше сидить на веранді, раптом підхоплюється, з силою розгойдує крісло і викидає сонного пса прямо на таких самих сонних Яроша і Ляшка. Налякані вони з просоння кидаться врозтіч.
Собака зі скавчанням плигає на могилу Януковича і... провалюється.
Тягнибок спокійно сідає у крісло, гойдається, ніби нічого не сталося.
Індик набундючується і гелготить, походжаючи верандою.
Раптом з-під землі чути гуркіт.
Могила «Януковича» розкривається і, сидячи на плечах в Азарова і Пшонки, з неї підіймається колишній гарант в одязі леприкона.
На зап*ястках його куртки нашито для розрізнення "неправая" і "правая".
Янукович захоплено оглядає: сад, дерева, з-під обгорток витягає цілу шоколадку і їсть замріяно. Рясні слоьози душать його. Ховає недогризок ближче до серця.
Азаров крекче: - Віктор, не забувайте, што я, в свою очередь, сіжу на плечах у Пшонкі...
Януковіч, вмощуючись зручніше: - А раніше ти на таке не скаржився.
Поява "трійці» бентежить Тягнибока – він здригається і поволі незграбно підводится, ніби зомбі. Замість Тягнибока, зриваючи шати, стоїть виструнчившисть у косплеї Elsa von Philosopher і роздивляеться тих, що повстали з могили.
Янукович, не помічаючи Elsи, налагоджує рацію і кричитьу слухавку: - Алле, то исть прием, прием, Владимир... Владимирич!...єто я Янук... то есть Леприкон. Я на месте, з вибухівкою!
За кожної відповіді з слухавки на веранді голосно гелготить індик. Януковичу, натомість, все зрозуміло, він відповідає.:
- Так, взривчатку під адміністрацію заклав!
У відповідь: - Гирли-гирли-гирли.
Янукович: - Звісно, під президенську адміністрацію заряд, під Верховну Раду, а у Кремлі, натомість, буде салют! Я сам закладав!
Elsa ти часом палить на темній веранді і з цікавістю споглядає за тим, що відбувається.
Янукович, за порадами зі слухавки, від Азарова приймає синій і зелений проводи: - Владимир, какие провода соединять, Владимир?! Так Владимир, синий и красний! Что? У меня синий и зелений, нормально?
З-під Януковича, з самих глибин землі, ніби з пекла, чути зойк Пшонки.
Азаров тягне Януковича за штані і на вухо доповідає.
Янукович зблід: - Владимир, не обессудьте... но я знов все переплутал...
Зі слухавкии долунають зойки і лайка, але все те перекрикує індик на веранді.
Янукович відкидає проводи, які самі собою притягуються і з*єднуються у повітрі
Здригається від вибуху земля.
Elsa регоче.
Слухавка в Януковича замовкає.
Краї розритої могили обсипаються. Утворюється кратер, що поглинає Азарова, Януковича, сад, веранду з Elsою, господу...
Тільки біг-борд застрягає. З ями на ньому видно тільки дупу Порошенка.
Тимошенко вибігає аби легкими зусиллями зіштовхнути і його у прірву.
Юлія Володимирівна ковзає і летить за ним.
З-за рогу з*являється Philosopher.
Він у розппачі, натомість, швиденько кропить кратер уксусом з пляшечки з власним логотипом.
Чекає, палить.
Сонце зайшло.
У мороці з-під землі виринає рука.
Аувидерзейн.
