Той поцілунок...

Той поцілунок,

                      наче трунок,

                                           на уста упав.

І розірвався!

                    Гарем,

                                чи може... горем,

іскри вересневої!

                     Мій жаль мене впіймав,

                               за тим, що втрачене

                                            не вернеться хвилинами

                                                                      щасливими

ці миті здались мені!

І сподвіваюсь я на срібло, замість позолоти...

Маревами марними пливуть всі ночі - вересневі, нетривкі,

Як обіцянки очей некоханого...

Зриваюсь на кохання кожну мить - як бачу я тебе, необласканого!

Мій жаль моя печаль злились з ночами і вересневіми туманами...

той поцілунок, то мій жаль

за губ утраченою цнотою...

Хіба ж вернеться за печаллю-позолотою

наша утрачена Весна?...

2003