1 серпня. Написано в рашкє років 10 тому. А мов би сьогодні.

  • 01.08.19, 12:21
  • ру
«... О патриотичном на самом деле рассуждать непросто. Потому что разделяется на разные составляющие. Если нападают на Родину, притом с самыми гнусными задачами, то здесь даже и комментариев не требуется.
   
А если "родная армия" внезапно оказывается на на чужой территории, то надобно бы объяснить откуда собственно "дровишки". И здесь правдоподобных и внятных обьяснений обычно находят маловато. Потому что интересы выглядывают частные, денежные. И к тому же число таких интересов ограничено. И представители таких интересов своих друзей и родню не то что на фронт, и в армию вообще не отправляют. То есть доходы и амбиции им. А гробы и убытки так и быть, на всех остальных. На конкретную страну намёка нет.

...зажариться в танке - за нефть и за банки, за скотские пьянки элиты,
за, блям, их оргазмы, фантазмы, харизмы, маразмы, туризмы - полечь на гражданке...

о, счастье, об этом я круглые сутки мечтала еще в эсэсэре!
Дитя, торопись, а не то умереть опоздаешь за их процветанье, -
уже не хватает гробов, чтобы все улеглись, пострелявшись за их интересы,
за их клептоманию, блям, графоманию, премии, мумии, феню, конгрессы,
за эти мозги элитарные, тарные зги живоглотских династий,
за яйца - блям, Фаберже, за бутик, за антик, за раскрутку, блям, фракций и фрикций,

мальчик, пись-пись, торопись превратиться в обрубок, в огарок, в придурка!..
Как можно отсюда бежать, если надо рожать воеванцев, а, блям, не засранцев,
которые мчатся на запад, спасая детей, как большую там, блям, драгоценность?..
К себе я полна отвращенья, блям, нет мне прощенья - что плоть не мужчинья,
что, блям, не сражаюсь и не разрожаюсь пять раз в пятилетку и чаще, -
лет бы с пяти посылать бы детей воевать за такую огромную гениев стаю,

Юнна Моріц.

31 липня. Війна та мир.

Кажуть, що один з факторів, що пригнічує - це одноманітність. Цікаво, чи працює це у політикумі?
От набрид той патріотизм, наприклад у рашкє. Спочатку набридає. Потім неприємні запитання, (наприклад, чи дає це "покращення життя"?, Чи потрібен той Крим разом з Донбасом?). Потім масове незадоволення, потім гостре бажання змінити владу.
Може щось схоже й в Україні? Я це до чого? Чого раптом потягнуло до "зеленої" влади? Можна довго тримати країну у якомусь мобілізованому чи напівмобілізовану  стані, та не до безкраю. Або давай перемогу, або до дідька війну.
Але згадаємо наслідкі 1ї свотової, коли війну кинули, перемоги не отримали, та й миру також. Оте ленінське "багнети в землю". Що потім трапилось з Україною? unsmile



25 липня про танці.



Льовкі зараз танці пішли. Колись і уявити не міг. А я от за все життя нічогісінько не навчивсь танцювати. Але дивитись подобається smile

19 липня. Далекі спогади.

Колись дуже ц дуже давно подарували мені на день народження магнітофона.
Звісно я став його перевіряти. та записувати з радіоприймача мелодіі та пісні.
Ця пісня була найпершою, що я записав. Тому мабуть й запямяталась.
Хоч з виду звичайна совкова попса, але якась добра й лірична.



4 липня. Літнє-осіннє.

  • 04.07.19, 07:41
Літа начебто досхочу ще. А от відчуття, що осінь близько. Протяги поступово холоднішають.


28 червня. Роздуми.

  • 28.06.19, 08:42
Гадаю, найбільшим жахом кремляді, було б український рівень життя більшим аніж у рашкє по рівню зарплат.
Хоч, кажуть по мінімалкє ми зрівнялись. А по демократіі, що б там не казали ми випередили. расєю. Що "от Волгі і до Єнісєя".  lol

"22 іюня....Кієв бомбілі...".

Згідно з оперативних довідок того часу на 22 червня на Київ впало 4 бомби. Дві у бік заводу "Арсенал". Іще дві на територрію військового гарнізону. Якщо були інщі, то це було вже дещо пізніше.

У вермахту не було стількі аваціі, бомб та палива щоб бити все підряд, як то "освітлювали" пропагандисти та кінематографісти пізнього радянского періоду.
За їх версією виходило, що люфтваффе було більше нема чого робити, як ганяти біженців на шляхах та колгоспну скотину.

Головна масса техніки, військ, боєвого запасу була розташована у прикордонних округах.