Писати не хочу, ну воно саме проситься на волю. От скажіть мені будь ласка, чи є такі люди які не помиляються? На мою думку, помиляються всі. І це нормально. Помилятися це нормально. Виправляти помилки це теж нормально. Не нормально бути зомбаком, який йдучи врізається в стіну, його відкидає назад, він знов їде вперед на ту саму стіну й знову вдаряться. Й так може тривати безліч разів. Не нормально бути ось таким зомбаком. Нормальна людина, озознавши свою помилку, виправить її. Якщо це можливо. І в майбутньому буде старатися її не робити. Тому що буде повно нових помилок. До чого це я. Ось до чого. Якщо ми зрозуміли що з нашою армією щось не так, виправити помилки і іти далі. Якщо ж в нас все добре, то що ж, хай і так буде. Час покаже... Ну якщо все-таки з армією щось не так, то проблема ніяк не в простих солдатах. Бути солдатом дуже просто. Треба тільки виконувати вказівки. Бути командиром куди сложніше. На цій посаді треба мати й мозги і бути прикладом для солдат. А якщо солдати бачать що їх командир питляє від своїх обов'язків. То солдати будуть робити теж саме. Сержант дивиться на лейтенанта, лейтенант на капітана, той на майора, той на полковника, і так далі. Аж до самого верху. Тож да. Сходи змітають з гори до низу. А хто крайній? Простий солдат. Не треба винити тих людей що не хочуть вступати до армії де такий бардак. Не треба винити тих солдатів що відмовляються продовжувати служить в такому бардаку. Або тих що залишили місце служби і перебувають поза законом. Це і про мене також. Якщо у командирів вистачає ума, заманювати солдат на штурм, пообіцявши відпустку у десять діб тому хто приведе пленного. Це край. В цілому з командирами у нас все дуже погано. Тож або це договорняк, і це робиться навмисно. Або ж... Ні цей варіант не підходить, тому що вийде що в нас зовсім не лишилося думаючих людей на верху. На мою думку, є багато нормальних адекватних людей, тільки із за оцих всіх паперів, рапортів, в них нема бажання займати посади командирів. Паперова армія. Розпустити пір'я і ходити поважно погрожуючи прострелити коліно, це ще не доводить що ти командир.

   І ще про таке хотів написати. Є такі умніки, які записують свої відеодзвонки до кацапів на відео і викладають в ютубе. Там цей історик вступає в бесіду і умнічає. Доказуючи кацапам очевидне. Я таке не слухаю і не дивлюся. Моя мамка любить таке дивитися. І мені іноді приходиться слухати. Якось кацап задав цьому історику питання. Чому ви не слідкуєте за пропагандою яка відповідається в вашій країні. Історик відповів, що йому краще спостерігати з сторони за другими. Свого не видно. Так ось. Аби цей історик спостерігав за тим що відбувається у власній країні і своїх людей виправляв. Було б куди краще. Хіба що йому до душі ближе руцкіє. Це з сторони схоже на двох сусідів, в одного город бур'яном заріс а він розказує другому що той неправильно робить або робив.

   Одна з моїх улюблених ігор це покер. В основному грав на телефоні онлайн в покерстар. На жаль, в Україні на час військових дій її прикрили. На мою думку, гра покер стимулює розвиток певних навиків. Вибираєш турнір в якому хочеш по грати. Подаєш заявку до вступу в турнір. Гра починається в назначений час. Коли тільки починав грати, це було років сім тому,  учасників турнірах було до трьох тисяч. Грати почав в Польщі, був там на заробітках і навчив грати хлопець з Білорусії. Він грав уже давно. Турнір розпочато, кожному гравцеві видається однакова кількість фішок. Хто як хоче так і гра. Хтось сразу виставляє всі фішки на стол. Хтось обережно. А хтось агресивно. Кожен сам для себе вибирав як йому грати, відпрацьовував свою стратегію. Також слідкуєш за діями суперників вивчаєш їх. С часом зрозумів, що мені до в подоби обережна гра. Граєш коли маєш щось на руках. Блефуєш коли знаєш що ні в кого нема нічого на руках. І таким чином доходиш до фінішного стола.   

    Як назвати таких гравців, які не маючі ні своєї стратегії , ні навиків, програвши всі фішки біжать за новими? Їм видають фішки вони й ті програють. І знову біжать. Дайте їм фішок. Ви ж мабуть починаєте розуміти що тут не в фішках діло а в гравцеві. Скільки фішок дебілу не дай. Він все одно їх програє. І тут в гравця починається істерика. Погрози прострелити коліно, наприклад

- що таке?

  - нікому не довіряй.

  - чому?

  - Корупція.

  - ціла гора трупів. Що вони захищають? 

  - спосіб життя. На корупції багато людей непогано заробляє. 

   "Мислити як злочинець"

  

  Що сильніша влада, то страшніше зловживання нею. "Едмунд Берк"

  Якщо приховати правду і зарити її в землю, вона неодмінно виросте і на буде такої сили що колись вирватися на поверхню і змете все на своєму шляху. "Еміль Золя

Чи має таке бути в країні під час війни?