Якщо колись автомобіль був ознакою заможності, то сьогодні це необхідність для  жителя будь-якої країни.

З 18-го по 22-ге травня цього року в виставковому центрі «Київ Експо Плаза» проходила автомобільна виставка «Kiev Automotive Show 2007» ініціатором та організатором якої є Всеукраїнська Асоціація Автомобільних Імпортерів і Дилерів. Насьогоднішній день до якої входять 84 найавторитетніші компанії –офіційних імпортерів і диллерів автотранспорту та запчастин.

Організатором виставки виступило ТОВ «ВААІД-ЕКСПО» дочірня компанія Всеукраїнської Асоціації Автомобільних імпортерів і Дилерів, заснована 5-го жовтня 2006 року з метою проведення автомобільної виставки та інших офіційних заходів ВААІ.

 Дана виставка завоювала статус найбільш гучної та значимої події в автомобільному житті України. Адже, автомобільний сектор є одним із показників високого економічного рівня держави та заможності її громадян. За останні роки було досягнуто суттєвих змін у цьому напрямку, що вивело Україну на дев’яте місце на автомобільному ринку Європи по виробництву та продажі автомобілів. «Обраний нашою державою курс щодо інтеграції світової громадськості, вступу до Світової Організації Торгівлі та процес уніфікації  митного законодавства дозволяє нам всеціло  оцінити надбання світової автомобільної промисловості, створє передумови для розбудови здорової конкуренції на внутрішньому ринку та надає можливості  залучити іноземні технологої та інвестиції до власного автомобілебудування » - Олег Назаренко (Генеральний директор ВААІД).

Саме на виставці «Kiev Automotive Show 2007»  провідні виробники Великобританії, Ірану , Італаї, Китаю, Кореї, Нідерландів, Німеччини, Росії, США, Франції, Швеції, Японії представляли новітні досягнення сорока іменитих автомобільних брендів:  ABT Sportsline, ALFA ROMEO, AUDI, BENTLEY, BMW (авто, мото), BRILLIANCE, BYD, CADILLAC, CITROEN, CHEVROLET (GMC), GAZ, GEELY, GREAT WALL, DADI, FIAT, FORD, JAGUAR, HONDA, HUMMER, INFINITI, LAND ROVER, LAMBORGHINI, LANCIA, MITSUBISHI, MINI, NISSAN, PEUGEOT, PORSCHE, ROLLS-ROYS, SAMAND, SOUEAST, SOYAT, SPYKER, SSANG YONG, SUBARU, TOYOTA, UAZ, VOLKSWAGEN, VOLVO, WOLING.

Експозиції учасників були повністю оформлені до концепції брендів, займали два виставкових павільйони та відкритий майданчик, розташувавшись на території площею 14 000 кв.м.

Ексклюзивно, в рамках виставки, відбувся Фестиваль «Ностальгія -Драйф», який зібрав разом чудові моделі, що залишилися в минулому, проте стали легондою: Cadillac седан (1959 р.), Cadillac DeVille сідан (1959 р. ), Chevrolet седан (1936 р.), DKB кабріо (1938 р.) DKB  фаетон (1939 р.), Fiat- кабріо (1938 р.), Horch (1937 р.), Mercedes кабріо (1939 р.),   Mercedes купе (1939 р.), Mercedes roadster (1972 р.), Packard седан (1937), Nissan President (1973 рю), Wanderer кабріо (1939 р.), ЗМІ седан (1952 р.).

Всього на виставці  « ВААІД Kiev Automotive Show 2007» було представлено 255 автомобілів, серед яких один європейський ( новий Mitsubishi Lancer) та 17-ть українських прим’єр, а також 24 яскравих новинки.

Стрімкі інновації, що надзвичайно демонструвалися автомобільними виробниками торкнулися не тільки основних експонентів виставки- легкових автомобілів: вперше в Україні було представлено ASIMO  («Advanced Step in Innovative Mobility» -«пердовий крок в інноваційну мобільність») –третє покоління людиноподібних роботів HONDA. ASIMO   вже увійшов в історію: робот відкривав торги на Нью-Йоркській біржі, супроводжував у поїздці  прем’єр- міністра Японії, зустрічався із президентами та королями. Багато відомих вчених визнали, що випуск  ASIMO –це великий прогрес в робототехніці. Та, поки що створення «бігаючого» робота не являється ціллю, поставленою розробниками HONDA, головне- це створити робота, який буде допомагати людям, будучи при цьому добре збалансованим  і відрізнятися швидкою відповідною реакцією. На сьогднішній день  ASIMO може бігати, що є чималим досягненням, яке дасть йому можливість функціонувати в динамічному світі.

Досягнення у сфері підкорення швидкості демонстрували одразу три автомобільних бренди : PORSHE, HONDA та TOYOTA презентувавши на виставці справжні спортивні боліди.

Однією з сенсацій київського мотршоу стала презинтація болід HONDA RA107 найновішої модефікації, представника королівських гонок Формула1.За кермом цього нового суперкара легендарний гонщик Рубенс Баррікелло, який в цьому сезоні покоряє траси Формула1. Слід відзначити, що метою презентації  нового боліда був не стільки демонстративний, як соціальний характер. Адже, цей автомобіль є частино соціального проекту по захисту навколишнього середовища.

 

Пригадую свій стан, коли писала в щоденнику про повернення на роботу. Я пам"ятаю кожну хвилину, коли мене тіпало, при цій думці. Саме тоді я пройнялася непереборним бажанням змінити своє життя.

Сьогодні я поклала на стіл заяву на звільнення. Страшно робити перший крок, але я це зробила.

Я зрозуміла, що досить себе мордувати, потрібно працювати з душею, віддаватися всім єством...а саме цього я вже не роблю протягом декількох останніх місяців.

Моя колега дивлячись на мене дивується: "я ще ніколи не бачила щоб люди звільнялися і були такі довольні". Я радію...

Адже в мене починається нове життя. я переїзджаю до Києва, працюватиму по своїй спеціальності, але знову проблемка я не маю де жити. Та я думаю, що це пусте тому що якщо слідувати за принципом: "якщо хочеш отримати чогось від життя -не чекай, не проси та не завойовуй. Просто прийди та візьми"....

Ось це я  збираюся зробити....

сьогодні моя сестра сказал мені фразу: "У Вас повина бути мрія-велика, незвичайна, матеріальна і обов"язково в цьому житті, а не в іншому" (Меррі Кей Еш). Як що все проаналізувати то це дійсно так, адже наші мрії мають здатність матеріалізуватися. мрії дійсно збуваються. Моя вам порада: ніколи не переставайте мріяти та діяти!!!!!!!!!!!!

ось уже п"ять днів, як я повернулася додому. Тут абсолютно нічого не змінилося: ті ж самі люди, тіж самі клопоти і вцілому теж саме життя. Від якого я так втомилася, що при кожній думці про перебування тут, аж тошнить...

Ні я люблю, своє містечко, я навіть на деякий час зрозуміла, що скучила за ним... Я обожнюю сидіти із своїми подружками згадувати старі, добрі часи наших юних років, адже згадати дійсно є що, але як то кажуть: "є що згадати, немає, що дітям розказати".

Нам завжди весело. адже де ми там гамір, шум, веселощі і всяка-всяка всячина. З трудністю пригадаую вчорашній вечір, скажу чесно ніби не напилася сильно, але провали виявляються набагато більші чим я думала. Вчора було все, якось бентежно, за маленьким столиком на чотири персони, навалилося ціла куча людей, серед них: знайомі, друзі і ті, яких бачила мабуть вдруге.

Але  найголовніше, це те, як ти себе налаштуєш, який буде настрій в тебе, а решта -пуста.

Блін, хотіла щось написати, а цей комарний стан душі, приніс лише кучу букв та пустих фраз.............................................................

Здається, не так багато часу пройшло, коли робила подібну замітку, але її відмінність була в тому, що тоді я тільки приїхала на сесію, лише тоді розпочиналися ці чудові моменти життя у Львові!!!!

Сьогодні, я вже здала, сама не помітила як у мене це швидко вийшло, адже в ранці коли збиралася в універ, розраховувала лише отримати передоостанній залік, а тут бац-я отримала іспит, ще й відмінно, цього я точно не сподівалася, можу сказати лише одне, що мені чудом пофортило.Впринципі і на залік я не сподівалася, адже коли його писала, то була не те що нульова я й була дубова-це був дійсно мій фізичний стан, адже не пройшло і декілька годин, як я повернулася із свого рідного містечка, куди їздила на хрещення, на сьогодні мого хрещенника Дионісія.

а сьогодні коли побачила свою роботу, на якій стояло зарах??? то я вже і не повірила, що мені вдастся виправити цю ситуацію, але чудом, причудовий викладач поставив відмітку у залікові, навіть не довелося просити. Сьогодні був перший залік на якому трусилися руки і я дійсно хвилювалася, коли давала йому свою залікову книжку, адже до мене двох моїх подруг, які точно написали краще ніж я , відправили з нездачею.

Та я зовсім не про це!!!! У мене зараз велетенське бажання не їхати з цього міста, тут чудово, особливо останні два дні, які ми присвятили прогулянкам по Львову: Ратуша, Італійський дворик, Дзига і маса приємних незабутніх вражень. Ось коли повернуся додому, обов"язково розміщу фото, вони є різні і кумедні з яких нам доводиться лахати при кожному їхньому перегліді.

Я засмучена, адже закохана, закохана у це місто, у ці малесень вулиці по яких шаленно рухається найрізноманітніший транспорт, від карет, до найдорожчих машин....Львів я тебе обожнюю!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!

Робота, від цього слова мене вже тіпає, навіть на сесії я неможу від неї відпочити. Жах, ненавиджу лицемірів.!!!!

Жахливо, але у мене стільки негативної енергії, що зараз лопну...Як прикро, що скоро закінчиться сесія, як я не хочу повертатися на свою стару роботу, терміново потрібно, щось міняти, але як??? Якщо чогось хочу досягти більшого у майбутньому то потрібно помучитися...та не знаю чи надовго мене вистачить

ранок розпочався причудово, я вдало здала черговий іспит, що тим самим зняла з голови лишній "геморой"!!(((

Але день продовжився припаскудно, сьогоднішній рух транспорту просто добиває, всі їдуть чорт зна куди, але тільки не туди куди потрібно мені!!!!ЖАХ!!!!!!!!!!!!!!!!!

я зараз така зла, така зла, що просто лопну від злості, терміново потрібно піти заспокоїтися, а то до кінця дня точно буде лихо....

Ось сьогодні, мій третій день перебування у Львові, мені вдалося здати іспит та залік, яка це заморока, я вже й забула за пів року.

Львів, як завжди зустрів мене не дуже привітно, адже тут був собачий холод і кожну годину, з неба, щось капало на голову...переповнений транспорт, незадоволені люди та страшні будинки-"химери", які робили це місто страшним мутантом. але сьогодні на дворі причудова погода, що наука ніяк не збирається лізти в голову, та й особливо я це робити не збиралася...

Я обожнюю це місто, ці вузеньки вулички з грунтовою дорогою...транспорт, який рухається настільки хаотично, що просто не встигаєш зорієнутуватися у якому напрямку тобі направлятися...я вже навіть, потрішки починаю звикати до жахливої квартири, яку по телефону нам описали, чуть не з найкращими умовами, та за набагато меньшу ціну...

і все ж таки, не зважаючи на все, не зважаючи на те що через два тижні я повернуся додому, де на мене буде чекати звичний образ життя, мерва завалу на роботі, адже за період моєї відсутності цього назбирається по саму горлянку..я обожнюю ці дні!!!!!!!!!!!!!!!!

Львів-це найкраще старовинне місто, де не помічаєш, як стікає час, та закінчуюються гроші, адже саме так пробігає наше життя!!!!!!!!(((

Наснись!
Бо це мабуть усе,
На що тепер я маю право.
Твій образ тишу принесе
І очі зазирнуть лукаво.

Наснись!
Нехай ще мить хоча б
В руках я потримаю крила.
Такий солодкий, дивний скарб,
І з ним прощатися не сила.

Хай на мені лежить вина.
Важка для пліч тендітних ноша
Від слів гірких в душі пітьма.
І ніч за ночі світу довша.

Наснись!
Нехай зрадлива ціль
І не прощаються образи.
Твій докір – це нестерпний біль.
Моє прости –це тільки фрази!

******************************
Ти помилка солодка і велика
Жага безсонна в полум’янім колі
Ти тінь моя одвічна і дволика
Та щиро вдячна я за тебе долі.
За те, що був оту миттєву вічність
В моїм житті - солодка крихта слави.
Я вдячна за слова і за привітність.
За те, що руки раптом заблукали.

  Я вкраду тебе від всіх
Від пут, що заковані руки.
Від болю, що в серці заліг
Буденності - сірої муки.

Я вкраду. Моя вина.
Закрию долонями очі.
Забуду, що є стіна
І в тиші почую «хочу».

Безумство - миттєвий рай
Троянди зів’яли у вазі
Скінчилось усе, прощай!
Та тіло ще мліє в екстазі.

Я вкрала тебе, прости.
Гріхом переповнилась чаша.
Благаю, прошу, відпусти.
Ця казка – вона не наша.

+++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++

Не проміняй мене на небо
Зірок спокусливу вуаль
Не йди навпомацки не треба
Життя це все-таки спіраль.
І в верх і вниз чогось бракує
Бо щастя повного нема
Можливо час когось й лікує
І я чекаю не дарма.
Моє ти горде вірне диво
Не падай каменем до ніг
Не вір у те що так зрадливо
Він проміняв мене на сніг

++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++

Відступаю, замало сили.
Віддаю, відрікаюсь. Мине!
Не здійснилася мрія красива.
Погляд грубий у плечі штовхне.
Кажуть, ранить до болю слово,
Обпікають медові уста.
Твої вуха не чують знову,
Я піду, не рахуй до ста.

+++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++
Ти чуєш дощ?
А знаєш, він лікує.
От бачиш, серце вже не так щемить.
Німа вода, а долю пророкує.
Сліпа любов, а довго так болить.

Давно минула наша тимчасовість.
Вагалась я між вічним «так» чи «ні».
Щастить тобі, у тебе чиста совість,
Останнє слово випало мені.

Як думаєш,
Ненависть неминуча?
Хто ставить крапку, того й судить Бог?
І докором сама себе замучу:
Чому цей дощ ми слухаєм удвох?

+++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++

Благаю, за що ти мучиш?
В очах тихий сором сміється.
І губи шепочуть: «Скучив»
І серце щодуху б’ється.

++++++++++++++++++++++

і дано ж талант людям!

"Потрібно одна хвилина, щоб помітити особливу людину, одна година, щоб її цінити, один день, щоб полюбити та ціле життя, щоб забути..."

Дуже прикро це розуміти, але не вміти це прийняти...і що ж робити?????