що таке стосунки між чоловіком і жінокою, що за ними приховується?!

Я не знаю, що це зімно.Як і всі жінки, я хочу щоб мене любили, обожнювали...але, як тільки з"являється така людина, яка готова віддавати мені всю теплоту і ніжність, я відразу ховаюся у свою "кожуру", що ж це таке?

Я не розумію себе, не розумію чому так... Я боюся стосунків, я не люблю докорів, суперечок, не дорозумінь..а саме із зав"язуванням стосунків появляються ось всі ці обмежання...Чого я боюся, сама не розумію, але одне речення: "Я хочу з тобою зустрічатися", відрізує у мене бажання цього зустрічання. Що ж робити? Це що ж таке?

Беспредел в нашей стране доведен до ручки, получить загранпаспорт практически не реально, потому что количество нового образца «загранки» исчерпало свои запасы. Если, раньше  вам был нужен паспорт и вы могли, сделать его за обыкновенный срок всего лишь заплатив около 350 грн., то сегодня это, так называемая роскошь, потому что придется выложить около 1000 гривен. Но это еще не все, вам придется  приобрести путевку для отдыха, потому что на сегодняшний день практически единственный способ получить проездной документ, это через туристическое агентство на протяжении 10 дней. И людям сутками приходится дежурить у дверей паспортных столов, чтобы получить ответ на свой вопрос. А ответ у всех один и тот же: «бланки старого образца для загранпаспортов выдавать уже не положено, а новые еще не напечатаны, потому и не поступили», а другими словами в ближайшее время они еще и не поступят. А под всем этим прячутся кулуарные игры наших политиков. Вся эта «буча», происходит на основе Проектов Закона, предлагаемого лоббистами для усмотрения Верховной Рады и которые противоречат основному демократичному принципу: государство для человека, а не наоборот. Аппаратчики запаслись Указом Президента Украины №399/2007 от 22.05.2007 г., которым отменено десять действующих с 1993 года президентских Указов, регламентирующих сложный механизм выпуска и оборота паспортов в Украине. Постановлением Кабинета министров Украины № 858 от 26.06.07 г. «Об утверждении описания и образца бланка паспорта гражданина Украины для выезда за рубеж и внесении изменений в некоторые акты Кабинета Министров Украины». Данное правительственное решение принято во исполнение Постановления ВР от 23.02.07 г. «О внесении изменений в «Постановление Верховной Рады «Об утверждений о паспорте гражданина Украины и свидетельстве о рождении». Выше названые нормативные акты вводят в действие производство и выдачу новых украинских проездных документов, соответствующих всем мировым стандартам. И здесь появляется одно, но – для утверждения предыдущего паспорта МИДами других стран понадобилось полтора года.  И что же получается, что нашим украинским гражданам, а особенно зароботчанам придется ждать полтора года, чтоб поехать за границу? И кому это выгодно?

Также, следует обратить внимание, что все информационные данные о наших гражданах, по задумке вышестоящих лиц, будут сохраняться у коммерческой структуры. Так, как п.3 Указа Президента №500/2004 от 30.04.2004 г. «О создании Единого государственного реестра физических лиц» гласит: «Министерству внутренних дел Украины: обеспечить до 1 июля 2004 года создание Единого государственного реестра физичиских лиц (ЕГРФЛ) на базе Единой государственной автоматизированной паспортной системы…», а такой системы в Украине не существовало и не существует. В итоге длительного времени и бесконечных, никому неизвестных процедур факт остается фактом, все личные данные наших граждан хранятся в руках частных лиц, которые, что не исключено, используют их в собственных целях. Наполним, что Василий Грицак на заседании МК по вопросам «координации работ по созданию и функционированию единого госреестра физлиц» предложил считать целесообразным организовать весь комплекс работ по созданию единого госреестра физлиц и централизованного изготовления документов на правах аренды производственных и административных помещений Консорциума ЕДАПС (г. Киев, ул.Ленина,64).  А с этого и следует, что вся база данных должна храниться в помещении  частной фирмы, потому что ЕДАПС, никакой собственностью не обладает.

                Неудивительно, что предложение пана Грицака поддержали члены комиссии, потому что, всем, понятно, что именно здесь прячутся немалые деньги – до миллиарда долларов. А получить легкую прибыль, можно при помощи частных лиц, ведь демократическое государство не позволить так легко воровать деньги и тут понадобятся немалые старания, а кому это сегодня нужно.

Вот и придумали всю эту историю и путаницу с введение поликарбонатной странички (поликарбонатная страничка применяется в редких странах в редких случаях, как то людьми имеющими профессию повышенного риска –пожарные, моряки, военнослужащие). Что же получается, что украинцы оказались людьми,  проживающими на территории повышенного риска? И почему мы должны платит свои деньги терять время на то, что никому не надо и то, что создает только дополнительные проблемы?

И на последок, за документы МВД Украины, которые уже переданы для изготовления частному консорциуму «ЕДАПС», сегодня придется платить значительно больше, чем еще пару лет назад платили госпредприятию «Полиграфкомбинат «УКРАИНА»!

Вкотре переконуюся у своїй слабкості та безрозсудності і вкотре я себе за це ненавиджу. Жах, як паскудно...чому ж все так, набридло...

а потім дивуються чому я така егоїстка? ось тому, що люди мене такою зробили.

Жах, фу і за це я себе ще більше ненавиджу!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!

Ось вчора пройшов рівно місяць з тих пір, як я преїхала до Києва. Чого тільки не випало на мою долю за цей коротенький період. Були дні депресій, дні безмежної радості, та дні страшної ненависті. Але це все наше життя. Памятаю той день коли, мені довелося прийняти рішення з приводу роботи на попередньому місці працевлаштування. Мені було до крику образливо, коли, так би названий шеф, сказав мені, що він не бачить в мені професійного журналіста і для нього я вигідна лише, як менеджер по продажам рекламної площі, сьогодні я чудово розумію чому він поставив такі умови, але тоді, це було так боляче та паскудно, я вся в сльозах, зателефонувала до своєї знайомої, яка колись давно, теж переїхала до Києва. Ми з нею зустрілися, спілкувалися багато-багато годин і мені відкрилися очі, вона пояснила, що все це лише накраще, дякувати богу, що мене не оформили на трудову книжку і мені не довелося за ними бігати, щоб потім піти з роботи... І взагалі, все, що відбувається  в житті-це все накраще, коли ми щось втрачаємо, то Бог готує нам набагато кращі можливості, набагато краще життя, лише залишається усвідомити та вірити в це. Дійсно...не все ж так паскудно, як я розмалювала собі це в ту мить. Я радію, що все склалося саме так... Я знаю, що сильна і в мене все обов"язково вийде. Адже, недармно говорять: "Все буде, як буде, лише цього потрібно сильно захотіти"...

В умовах ринкової економіки та відкритого суспільства важливими чинниками людського розвитку стають не тільки загальна освіта, фахова та професійна підготовка, неодмінно, потрібні вміння знаходити собі роботу.

Питання проблеми працевлаштування випускників вузів, кожного дня загострюється. Адже, не зважаючи на методи та принципи  навчання, наші випусники на ринку праці практично нікому не потрібні. Кожен, хто хоч на хвилинку зайде на будь-який сайт пошуку роботи, може переконатися: роботу з допомогою мережі Інтернет шукає саме молодь, що і складається з випускників вузів, студентів. Це категорія у якої найменьше шансів знайти роботу, оскільки на ринку праці, як не дивно, цінується в першу чергу підготовлені фахівці. На допомогу рідних вузів молоді люди вже давно не розраховують, оскільки система направлень на роботу після закінчення вузу, що існувала в радянськи часи, вже майже повністю зруйнована, а нової системи, що дасть 100% гарантію працевлаштування для «велетенської армії новоспечених кадрів» держава ніяк створити не може. Також, проблема працевлаштування молоді має різні аспекти, один з яких –перше робоче місце. І знову формується зачароване коло –при прийомі на роботу вимагають досвід, а де ж його взяти молодій людині, щоб вперше працевлаштуватися. Саме відповідь на це питання, сьогодні допомагають знайти молодіжні громадські організації, адже 2-3 роки безпосередньої участі  в роботі молодіжних оргнаізацій дає можливість сформувати та досить вагомо заповнити пошукачу роботи власне резюме: семінари, тренінги, заходи, оргкомітети, проекти, навчальні програми та участь в  ієрархії організації, ось початковий перелік того, що мінімально з’явиться у молодої людини в автобіографічній довідці.

Оександр Солонтай, Голова Всеукраїнської молодіжної громадської організації «Фундація Регіональних Ініціатив» (ФРІ):

Наша громадська організація , допомагає молодим людям в багатьох куточках України (понад 50 міських та районних організацій) взяти участь у велетенському переліку ініціатив, зокрема, літніх школах, тренінгах, семінарах, за якими стоять реальні навики для молодої людини; здобуття практичного досвіду в кумунікації, організації, розширити кругозір, контакти. Одним словом, ми допомагаємо їм «набити перші шишки» у праці з людьми і безсумнівно здобути перші успіхи. Після проходження школи активності через наші Фундації молоді люди на ринку праці і цінуються значно вище своїх ровесників, і успішно в конкуренції перемагають представників інших вікових генерацій. Загалом же, 90% «випускників» молодіжних організацій працюють в сферах бізнесу, і тільки 10% йдуть в культуру, науку, політику, державне управління тощо.

Ну і також варто пам’ятати, що молодіжні організації постійно здійснюють тиск на роботу державної влади. Зокрема, ФРІ виступає за збільшення кількості державного замовлення, щоб розширити доступ молоді до першої та другої вищої освіти, а також за збільшення видатків бюджетів різних рівнів на програми для молоді, у тому числі профорієнтації.

 

Щоб підвести підсумок під вище сказаним, можна зробити висновок, що сьогодні перш ніж кудись вирушати на роботу, варто спочатку вибрати ту освіту, яка принесе вам дивіденти. Серед галузей, які  за прогнозами світових експертів, будуть продовжувати користуватися попитом у найближчі роки, можна назвати обслуговування бізнесу, куди входять менеджмент та маркетинг, бухгалтерський облік та фінанси, аудит, продажі, а також медецина й соціальне обслуговування населення, інформаційні технології, туризм і готельне господарство. За статистикою, майже половина випускників українських вузів  зі своїми дипломами поповняють лави безробітних. Склалася тенденція, що зайнятість у віці від 15 до 24 років становить приблизно 34%. Саме, дисбаланс на ринку праці, призводить до таких результатів. Прикро, що заради свого збагачення, бажання заробити чим побільше грошей, вузи  різко збільшують набір студентів на популярні спеціальності- юриста та економіста. У такому разі це стало причиною перенасичення ринку фінансовими та юридичними кадрами і слугує тому ж безробіттю серед молодого населення. Адже, сьогодні студентів вдвічі більше, чим було в радянському союзі. З цього слідує, що і вдвічі збільшиться робочої сили, яку немає де працевлвштувати, через вузький та перенасичений ринок праці в Україні.

Щодо змін в освіті, то слід відзначити, що позитивним є впровадження Болонського процесу по деяких вузах України. Адже, найбільшою первагою Болонського процесу є визначення та оцінка стандартів якості вищої освіти по всій Європі. Тут оцінка, буде грунтуватися не на  тривалості або змісті навчання, а на тих знаннях уміннях, навичках, що набули випускники. Одним із важливих положень Болонського процесу є орієнтація вищих навчальних закладів на кінцевий результат: знання випускників повинні бути реалізовані на практиці. Всі академічні ступені й інші кваліфікації мають користуватися попитом на європейському ринку праці, а професійне визнання кваліфікації бути полегшене.  Для забезпечення визнання кваліфікації планується повсюдне використання Додатка до диплому, рекомендованого ЮНЕСКО.

Будемо надіятися, що всі старання та робота, яка проводиться різноманітними організація не зникнуть безслідно і вже в ближньому майбутньому у нас будуть кваліфіковані кадри –новоспечені випускники вузів, яких буде потребувати не лише український ринок праці, а  й міжнародний. Наслідком нових методів роботи буде працевлаштована молодь, за якою по Українському законодавстві закріплене право першого робочого місця.

Якщо досить докладно розглянути ситему української освіти, то ми побачимо, що тут є безліч дірок, які сьогодні заважають нам перейти до європейських стандартів. Проблеми української освіти можна  розділити на слідуючі пункти:

-         застаріла наукова база;

-         радянські методи навчання;

-         великий відрив у кваліфікації педагогічних кадрів великих міст з малими містами та селищами;

-         відсутність практичних навиків та самореалізації студентів (учнів)

-         відсутність досвіду роботи за комп’ютером, як педагогів так і студентів, що приїхали з малих міст та селищ;

-         висока плата за навчання.

Тому, саме сьогодні прийшов час універсальної, університетської освіти. Тому що, вузькофахова освіта, яка була досить поширена в тоталітарних державах, зокрема в СРСР відійшла у минуле. Система навчання в академії вбирає в себе найкращі традиції вітчизняної освіти, що складалися протягом багатьох століть, та сучасні досягнення західного творчого навчання, адаптованого на українському грунті.  Як не прикро, але система освіти, яка узгоджувалася із плановою економікою і закритим політичним режимом, не узгоджується з потребами ринкової економіки і відкритою політичною системою. Саме це зменшує можливість кожної людини реалізувати свій потенціал, а суспільства в цілому –успішно пристосовуватися до умов ринкової економіки. І все-таки, чим займаються керівники вищезгаданих організацій, щоб покращити рівень освіти в Україні,  нікому не секрет, що у нас намагаються реалізувати концепцію: вчимо студентів навчатися. Саме, це вважається ідеальним та оптимальним варіантом, адже випускники вузів дуже легко пристосовуються до мінімальних вимог на сучасному ринку праці. Можливо тому, роботодавців не влаштовують новоспечені вузівські кадри. І як бути в такому випадку?

Андрій Странніков:

Наша організація працює  на динамічних методиках. У державі відсутня цілісна система політичної освіти на всіх рівнях. Адже, на рівні держави має бути державне фінансування, саме з боку держави, повинна бути ініціатива по впровадженню підготовки молодих державних службовців, молодих депутатів, молодих партійних лідерів. Тобто, всіх тих, хто має до цього відношення. ІПО не отримує державного фінансування. Ми є тою громадською організацією, що самостійно шукає кошти для того, щоб справді навчати політично активну молодь і на сьогоднішній момент, наші основні методи роботи-це проведення різного роду семінарів, тренінгів, фокус-груп для молодих людей, які залучені та заангажовані в політичний процес. Ми намагаємося відібрати самих активних, дати їм відповідні знання, щоб вони, «як насіння» розсіялися і предали це іншим. Адже, на сьогоднішній день, наше суспільство політично активне, та як не прикро політичнонеобізнане. Ось саме це є свідчення тому, що давно назрівало питання впровадження такої системи. Не можна займатися політикою без відповідної підготовки, а якщо займатися, то результат буде той, який ми зараз бачимо.

Власне, ключовим моментом  роботи організації є: дати молодим політикам такий багаж знань, щоб вони не повторювали помилки своїх попередників. У нас вони отримають базові знання молодого політика, щоб саме тоді, коли ставши на один щабель вище почувати себе комфортно у поілтичному процесі. Вони будуть вміти себе поводити, говорити, вести переговори,  навчаться мистецтва публічного виступу. На мою думку, лише таким методом можна просуватися «по сходинках до гори», чи то в партійній організації, чи то у органах влади. І лише таким чином ми зможемо виховати та сформувати політичну еліту.

За шість років свого існування Інститут Політичної Освіти став досить міцною

організацією  з власною матеріально-технічною базою з власним технічніми засобами для викладання, це і мультимедійні проектори, це і різного роду презентації, що справді допомагають полегшити сприйняття цього нелегкого матеріалу. Ми, як правило застосовуємо, не стільки лекційні, як практичні форми навчання, це те, чого не вистачає нашим вузамам. Тобто, людина більше свого часу присвячує практиці.

Ще однією метою,поставленою перед ІПО -це виховання власної тренерської бази. Ми намагаємося відслідкувувати таких людей і залучати їх до проведення наших семінарів. Тому, на сьогоднішній день, ми маємо свій тренерський склад. Наші партнери переважно Європейські закордонні фонди. Приємно те, що кожного року, з’являються все нові та нові партнери, які готові фінансувати наші проекти, заходи, адже вони бачать ефективність цієї роботи.

Ми видали три своїх посібники, один з них вузько направлений, це вибори Президента 2004 року «Навчання членів дільничних виборчих комісій».

Зараз, ми видаємо серію посібників на допомогу депутату місцевої ради. У яких зібрані матеріали наших тренінгів і той практичний досвід, який ми отримуємо від спілкування з самими депутатами. Завдяки цим посібникам молодий депутат, краще зрозуміє свої можливості, функції і методи роботи.

Олександр Сидоренко:

Наша організація в основному спрямована на роботу з викладачами. Ми розробляємо проекти, які б зацікавили студентів у навчанні, серйозному опануванню ними практичних навичок роботи. В створенні навчальних підручників та посібників у супроводжені навчального матеріалу для викладача, які були б тим ефективним інструментом в його руках, яким можна було б зацікавити студентів до усвідомленого, ефективного навчання. В основу видавничої програми Консорціуму із удосконалення менеджмент -освіти в Україні було покладено ідею створення «підручників нового покоління», базованих на найкращих світових зразках із досить грунтовною адаптацією українськими співавторами і відповідно-належною методичною підтримкою для викладача. Залучення до процесу створення такого підручника українських викладачів давало б їм добру практику роботи в команді співавторів; розуміння, яким має бути підручник (в Україні ніхто не вчить, як писати підручник, а пишуть їх нині усі викладачі!); співавторство у кращому вітчизняному підручнику; потребу у вивченні практики вітчизняного бізнесу, щоб замістити локальним прикладом приклад американської чи транснаціональної кампанії; участь у навчальних семінарах. Використання такого підручника дозволяє українським навчальним закладам створювати власні навчальні курси рівня провідних університетів світу. Найголовніше, саме такий підручник дасть українському студентоів доступ до вітчизняного аналога світового рівня підручника; тлумачення практичного застосування досвіду вітчизняного бізнесу через призму світової теорії; легке сприйняття матеріалу; спеціально розроблені матеріали, які вчать практичним навичкам (аналітичним, робота в команді, презентація тощо); гарантію якісного навчання, набуття знань і навичок в українському навчальному закладі, яких би він міг набути, навчаючись у зарубіжному університеті. Нам вдалося видати перший вітчизняний повнокольоровий підручник із маркетенгу з методичним забезпеченням викладача «Маркетинг». Тут подаються теоретичні засади маркетенгу за світовим підручником-бестселером, супроводжуючи виклад матеріалу великою кількістю маркетенгових прикладів з діяльності вітчизняних та міжнародних компаній в Україні. Відмінністю цього підручника від традиційних-як вітчизняних авторів, так і перекладних- є те, що українські співавтори зробили наголос на головному інструменті маркетенгу –маркетенговому плані.

Я переконаний, що з таким поколінням підручників, ми з можемо в ближньому майбутньому рівень  освіти в Україні підняти на декілька сходинок вище.

 

 

Освіта в Україні протягом останніх років відчуває себе на роздоріжжі. І не дивно: адже суспільні зміни та зміни в освіті завжди були тісно пов'язані між собою.

Та  далеко не завжди ці зв'язки "спрацьовували" одразу та безпосередньо. Деколи освіта випереджала реальний розвиток суспільства, нібито випробовуючи структури, які лише набагато пізніше стануть основою нового суспільного ладу. В інших випадках, навпаки, освітні структури довго реагували на суспільні зміни лише "на поверхні",  зберігаючи незмінними основні ланки минулої системи. І тому зміни у суспільстві - і тим більше такого масштабу, як ті, що відбуваються в Україні зараз - для освіти завжди є своєрідним викликом: чи зможе вона вже зараз відреагувати на них дійсно належним чином? Адже, Українська система освіти, що дісталася нам, як «дорогоцінний спадок» радянського минулого, незовсім відповідає вимогам європейського ринку праці. Саме така освіта коштує нашій державі дуже дорого, оскільки випускники навчальних закладів з кожним роком поповнють ряди безробітних і потребують подальшої підтримки з боку держави у вигляді перенавчання або соціальних виплат. Легальні європейські ринки праці в більшості закриті для українців. Отримати роботу за кордоном не вдається не тільки через формальності, але й через невизнаність дипломів. Набуті в українських вузах знання та навички не відповідають вимогам відкритого суспільства і конкурентної економіки

Система української освіти прагне покращитися , прямуючи до європйських стандартів.

Всі багато дискутують щодо того, якою повинна бути освіта в Україні, яка стратегія і механізми її розвитку, але ці дискусії, на жаль, нічого не змінюють по сутті, оскільки вони,  перважно засновані на на суб’єктивних враженнях, позиціях без обгрунтованих та наглядних прикладів. Думки різних професорів навчальних закладів, освітян  майже завжди різні  і тому постає питання: «До якого результату ми прийдемо, якщо будемо слідувати за їхніми принципами?»

Андрій Странніков –директор Інституту Політичної Освіти:

 Якою бути освіті в Україні: широкую чи вузькою; зеленою чи червоною; довгою чи короткою? Але тим неменьше, освіта завжди цінувалася, а особливо цінується  сьогодні. Можливо, стало  модно вчитися, здобувати вищу освіту, колекціонувати дипломи, але все одно, молодь намагається ставити це, як  особливий пріорітет. Для мене приємний той факт, що років п’тнадцять тому, коли був перехід від однієї моделі державного устрою до іншої, серед молоді домінував принцип:- «Я став молодим і мені необов’язково вчитися, адже, я можу заробляти гроші поїхавши в Польшу, Туреччину . Таким чином стану на ноги, а вчитися вже буду десь у далекому майбутньому»-, то сьогодні так чи інакше домінує принцип: -«Потрібно спочатку вивчитися, щоб зрозуміти, як влаштоване життя».Це означає, що наше суспільство почало інтелекталізуватися.

Як не прикро, і до  сьогоднішнього дня  залишився  конфлікт між теорією і практикою. Лише тоді коли починаєш працювати,  розумієш, що  потрібно перенавчатися. Тому, можливо, зараз наша академічна освіта, потребує впровадження нових прктичних методик,  розвиток мультимедіа-технологій, доступність і постійне оновлення інформації, збільшення обсягу інформаційних потоків, щоб людина, яка вчиться не відчувала цього розриву між теорією і практикою. Але, всеодно, так чи інакше, матеріал поділяється на лекційну і практичну  частини. Та освіта, сама по собі є досить консервативною. Нам навряд, вдастся перевчити викладача, який двадцять років читав лекції, презентувати проекти. Сьогодні ми маємо можливість дати дорогу молодим кадрам, які вчилися із  запозиченням європейських, американських методик. Безумовно, освіта потребує законодавчої підтримки, що стане поштовхом для  складання нових програм навчання та призведе до зміни цієї заскорузлої моделі нашої акакдемічної освіти, яка практикувалася протягом десятків років.

Освіта повинна бути змінена на користь більш практичних та інтерактивних методів навчання. Наші семінари та тренінги доводять, що можна прекрасну ідею, прекрасну суть зіпсувати формою. Це можна порівняти із дуже цікавою та змістовною доповіддю, яка читається монотонними, тихим, непривабливим голосом, сприйняття, якої погіршується і у будь-якій ситуації. Ті люди, які слухають, вони вже не сприймають суть.Так і тут- може бути дуже гарна суть, дуже потрібна суть, але якщо вона викладається не тими методами, не цікавими то відповідно сприйняття цієї  теорії, як мінімум знижується.

Я вважаю, лише запровадивши систему політичної освіти, де можна буде виховувати людину від певного рівня до вищого рівня після чого призначати на певні посади, лише така система, забезпечить стабільне функціонування держави.Тому впровадження концепції політичної освіти в державну сферу, це один із пріорітетних напрямків.

Олександр Сидоренко-директор навчально-методичного центру Консорціум із удосконалення менеджмент-освіти в Україні:

Нажаль, сьогодні вузи не мають достатньої кількості викладачів, які б могли викладати по-іншому, не так, як вони викладають на тих факультетах, які вивчають академічні дисципліни. Якщо ж говорити саме про викладачів, що працюють в вузі то слід відзначити, що специфіка викладання повинна бути більш направлена на практику. А саме,  на те щоб дати студентові практичні навички з якими він має прийти в бізнес. Проблемою наших вузів є те що, там  і надалі намагаються давати знання, а не виробляти навики. Адже, знання  застарівають, а людина повинна знати де і в який момент їй порівнювати свій багаж знань з тим що потрібен сьогодні. А саме, навики аналітичного міркування, групової роботи, презентації, це саме те чого сьогодні наші вузи не дають. Якщо, навіть деякі намагаються виокремити курси, на яких вчать цих навиків, то грубо кажучи, це не є рішенням основної проблеми, адже навики повинні даватися  під час всього навчання. Наприклад,  якщо вивчається одна із дисциплін, то саме в рамках її вивчення, заняття має ставити перед собою мету  та завдання не просто закріпити знання, а й скласти таку атмосферу, де найдрібніші елементи роботи відпрацьовувалися б в малих групах що стане наслідком вироблення навиків роботи в студента.  Саме під час такого процесу навчання, викладач повинен акцентувати не на тому що презентується, а на тому, як це презентується. Та у нас, нажаль, більшість викладачів, таких методів роботи із студентами не практикують. І знову виникає питання, а в чому проблема?  А вона полягає в тому, що в нас немає підручників західного зразку, які мають свою педагогіку і просто були б книгою, яка містила б в собі  знання, в процесі роботи над якою студенти мали б можливість, завдяки новим інноваціям, чогось навчитися і саме тому  в нас виникає проблема, що студенти фактично навчаючись у вузах не зацікавлені в вивченні академічного матеріалу. Ось саме тому, починаючи з другого, третього курсів навчання вони вирушають на пошуки роботи з надією на те, що саме там їм вдастсья здобути практичні навички та знання, які потрібні роботодавцям. Тому, у нас виходить «заворежене коло», тобто, замість того щоб навчатися, отримувати знання та виробляти навики, які необхідні в бізнесі студенти ідуть працювати на невеликих посадах і якщо ж виробляють якісь навики, то дуже вузькоспеціалізовані, а при цьому втрачають час відведений для навчання.  Тобто, вони практично залишаються і без знань, і без навиків, які від них буде очікувати роботодавець. В нас виходять неграмотні люди з університецьким дипломом, які мають досвід роботи. Ось саме в цьому я і вбачаю одну із проблем нашої освіти.

поколінням підручників, ми з можемо в ближньому майбутньому рівень  освіти в Україні підняти на декілька сходинок вище.

 

Люди, добрі пишу матеріал з приводу того, якою має бути освіта в Україні, які нові методи роботи варто впровадити, щоб вивести її на Європейський рівень, які основні проблеми виникають в української освіти.

Напишіть свою думку, це буде чудовим доповненням, коментарями молодих людей, адже у матеріалі поєднані інтерв"ю з керівниками різних організацій, а також МОН.

Чудово буде, якщо ви скажите свою думку, я попробую її включити в матеріал!!!!!!!!

Агов, люди!!!!!

Кому потрібна хороша реклама???

Можу запропонувати сторінки журналу, який орієнтований на  ділових людей (10000-підписчиків та 5000-кур"єрна доставка в бізнес-центри та офіси міста Києва)

Великим кроком вперед для компанії FORD став випуск автомобіля Ford Mondeo, що має на меті змінити уявлення людей, про те, який має бути великий пасажирський автомобіль Ford і зміцнити позиції Mondeo, як визнаного лідера в основному сигменті CD. Тому що, в цьому  автомобілі поєднані найбільш передові технології. Модель увібрала в себе традиційні переваги Mondeo, до яких додаються властивості автомобілів преміум-класу, а саме: комфорт, плавність руху та шумоізоляція, немов у лімузині, приємне освітлення салону  та м’які на дотик матеріали. Нові технології зосереджені на потребах водія, включають систему відмикання  та запуску без ключа за допомогою кнопки «Ford Power», новий Інтерфейс приладової панелі «людина-машина» (НМІ) Ford Convers+, Адаптований круїз-контроль із системою попереджень  Forward Alert, Інтернактивну систему керування динамікою, Допоміжну систуму для підйому на схил та Систему контролю тиску в шинах. Стандартна комплектація всіх версій включає Електронну програму стійкості (ESP), систему безпомилкового заправлення Ford Easyfuel, що запобігає заправлення неналежним типом пального, супроводжувальні вогні «follow-me-home», бортовий комп’ютер, повітряний кондиціонер та додатковий вихідний роз’єм у відділені для рукавичок, що слугують для підключення зовнішніх аудіоприладів.

Головною ознакою нової моделі є справжня якість керування, яка наслідує та перевищує славнозвісну динаміку попередніх Mondeo. Вдосконалена Інтелектуальна система захисту застосовує технології оптимальної підтримки водія та захисту пасажирів, включаючи подушку безпеки колін водія, рульову колонку, що складається в поздовжньому напрямку, та шторки безпеки на всю довжину салону. Лінійка потужності силових агрегатів включає чотири дизильні двигуни Duratorg TDCi та п’ять бензинових Duratec, що виробляють від 110 до 220 к.с. Нові технології виробництва включають «лазерну пайку», яка забезпечує кращу якість та безшовне з’днання бокових панелей кузова із дахом.

 

Бренд VOLVO на виставці «Kiev Automotive Show 2007» був офіційно представлений в Україні компанією «Віннер». За сім років автомобілі VOLVO завоювали серця багатьох наших громадян. Серед модельного ряду  представленого на виставці, слід відмітити S40, цей автомобіль розрахований на ділових, амбітних людей, для яких важливо мати у своєму гаражі вишукане, надійне та безпечне авто. З першого погляду помічаємо типовий елегантний дизайн VOLVO, котрий втілює в собі плавні лінії форми та сучасний салон. Цей дизайн –для прогресивно думаючих  людей, адже елементи класичного дизайну поєднуються із ультрасучасними  дизайнирськими напрямами у революційному інтер’єрі салону. Це компактний і разом з тим дуже місткий автомобіль.Також, на стенді VOLVO була представлена колекція аксесуарів  з широким вибором сувенірів та стильного одягу.

 

Оригінальною, можна вважати, презентацію бренду SUBARU . Цього року вони демонстрували ключові технології своїх автомобілів, а саме, систему унікального  повного приводу Symmetrical AWD,  завдяки якій  досягаються унікальні характеристики автоболів. Крім того, на стенді SUBARU для всіх відвідувачів був доступний симулятор автомобільного руху, який дозволив відчути задоволення від поїздки прямо посеред виставки.

 

Ще один акцент на якості, економічності, комфортності і безпеці автомобіля  робила компанія «Атлант М-Азія» презентуючи свій бренд. Для розгляду пропонувався, за їхнім ствердженням, один із найдоступніших автомобілів на вітчизняному ринку BYD Flyer, головними перевагами якого є зручність експлуатації в мегаполісі, економічність, достатня кількість вільного місця в середині, енергоємна підвіска.

 Автомобіль оснащений економічним двигуном, який відповідає екологічним нормам Euro II у поєднанні з 4 –ступінчатою КПП. Крім того в активі BYD Flyer  п’ятидверний кузов, просторий трансформований салон, широкий набір опцій. Не дивлячись на відсутність гідропідсилювача, паркуватися на цьому автомобілі не потребує великих зусиль. Елегантна оптика, широка декоративна панель радіатора дозволяють йому яскраво виділятися в міському автомобільному потоці.

 

Компанією «Атлант –М китайські автомобілі» було представлено найбільш популярні в Україні моделі – це позашляховики  HOVER, SAFE F1, PEGASUS та пікап SO COOL. Чималу вагу глядачів привернув пікап SO COOL- це новий напрямок в модельному ряді пікапів.  По комфорту салону цю модель можна  порівняти з легковим автомобілем і заразом повноцінним пікапом. Він чудово укомплектований. Його місткий кузов дозволяє взяти з собою в дорогу всі необхідні речі.

 

Ексклюзивний представник компанії Hamann в Україні Тюнінг –ательє Авто-Лайф на київському автомотшоу презентував Hamann BMW E60 M-пакет. Заряженний автомобіль компанії отримав повне аєродінамічне обважування Hamann: передній бампер виготовлений з кевлара, збільшує притисну силу на передній осі і оптимізує охолоджування передніх гальм, могутні пороги, дифузор, спойлер на дасі та антикрило на кришці багажника. Встановлені диски R20 Hamann. На всіх чотирьох колесах змонтовані високоефективні гальмівні системи Brembo. Для поліпшення керування встановлено спортивні підвіски, перепрограмований блок керування двигуном, встановлено вихлопну систему.

Образ автомобіля завершила передня і задня оптика Hella.

Салон авто виконаний в двох кольорах: чорна шкіра поєднується з яскраво-синьою алькантарою. Комплект карбонових елементів салону включає рульове колесо і ручку КПП. Алюмінієві педалі, килимки. Виповнена повна шумоізоляція, інстальована високоякісна акустика, самбуфер, і підсилювач.

На завершення слід згадати про генерального партнера «ВААІД Kiev Automotive Show 2007» -MOBIL1. Це один з найкрупніших виробників змащувальних матеріалів. На стенді ExxonMobil вперше в Україні був представлений гонковий автобіль Porsche 911GT3 (997). Саме ця модель брала учась в гонках Суперкубку Porsche 2005 року. Автоспортивну тему продовжив гонковий мінітрек, споруджений біля виставкового центру павільйону. Кожний відвідувач зміг відчути себе причетним до великого спорту: хто в ролі вболівальника, а хто в ролі  пілота. Учасники гонок отримали цінні подарунки від MOBIL1.

 

Нажаль, феєричне шоу на якому було представлено більше ніж 35 автомобільних брендів, що об’єднало 12 країн світу  завершилося. Але приємні спогади у відвідувачів залишаться на довго. Адже, саме до виставки в Україні більшість автомобільних концернів готували свої презентації нових моделей. Будемо сподіватися, що «ВААІД Kiev Automotive Show» стане традиційним автомобільним святом нашої країни і наступного року відкриє двері для більшої кількості учасників та відвідувачів. А для нас, це буде, ще одним шансом показати значимість України серед провідних країн світу.

P.S. Це перший мій матеріал на новій роботі: журнал "BusinessLife"