Життя -буття

Ось вчора пройшов рівно місяць з тих пір, як я преїхала до Києва. Чого тільки не випало на мою долю за цей коротенький період. Були дні депресій, дні безмежної радості, та дні страшної ненависті. Але це все наше життя. Памятаю той день коли, мені довелося прийняти рішення з приводу роботи на попередньому місці працевлаштування. Мені було до крику образливо, коли, так би названий шеф, сказав мені, що він не бачить в мені професійного журналіста і для нього я вигідна лише, як менеджер по продажам рекламної площі, сьогодні я чудово розумію чому він поставив такі умови, але тоді, це було так боляче та паскудно, я вся в сльозах, зателефонувала до своєї знайомої, яка колись давно, теж переїхала до Києва. Ми з нею зустрілися, спілкувалися багато-багато годин і мені відкрилися очі, вона пояснила, що все це лише накраще, дякувати богу, що мене не оформили на трудову книжку і мені не довелося за ними бігати, щоб потім піти з роботи... І взагалі, все, що відбувається  в житті-це все накраще, коли ми щось втрачаємо, то Бог готує нам набагато кращі можливості, набагато краще життя, лише залишається усвідомити та вірити в це. Дійсно...не все ж так паскудно, як я розмалювала собі це в ту мить. Я радію, що все склалося саме так... Я знаю, що сильна і в мене все обов"язково вийде. Адже, недармно говорять: "Все буде, як буде, лише цього потрібно сильно захотіти"...