Повернення

ось уже п"ять днів, як я повернулася додому. Тут абсолютно нічого не змінилося: ті ж самі люди, тіж самі клопоти і вцілому теж саме життя. Від якого я так втомилася, що при кожній думці про перебування тут, аж тошнить...

Ні я люблю, своє містечко, я навіть на деякий час зрозуміла, що скучила за ним... Я обожнюю сидіти із своїми подружками згадувати старі, добрі часи наших юних років, адже згадати дійсно є що, але як то кажуть: "є що згадати, немає, що дітям розказати".

Нам завжди весело. адже де ми там гамір, шум, веселощі і всяка-всяка всячина. З трудністю пригадаую вчорашній вечір, скажу чесно ніби не напилася сильно, але провали виявляються набагато більші чим я думала. Вчора було все, якось бентежно, за маленьким столиком на чотири персони, навалилося ціла куча людей, серед них: знайомі, друзі і ті, яких бачила мабуть вдруге.

Але  найголовніше, це те, як ти себе налаштуєш, який буде настрій в тебе, а решта -пуста.

Блін, хотіла щось написати, а цей комарний стан душі, приніс лише кучу букв та пустих фраз.............................................................