московія - бабська суть, або анти-Луганський.
- 18.03.23, 10:54
"то ж в жопу толеразм,і пессімізм!" (с)
Одразу ж хочу запевнити що поважаю Андрія і його працю.Я тут про те, чому я колись спілкувався з московитами та українцями, намагаючись пояснити чому вони такі, а ми інші, а зараз мені це не цікаво. Колись - це у 90х роках, переважно в московії.
Чому перестав - тому що все зрозумів. В московитів бабська душа. В них немає чоловіків. А з бабами годі про щось домовлятися бо де баби, а де правда.
Чоловіки сильніші за жінок не тому, що можуть підняти більше ваги, а тому, що здатні шукати істину. Жінки не можуть навіть збагнути, що таке істина. До певної міри вони можуть розуміти різні речи, але, наприклад, наука - точно не жіноча справа. Тому що чоловічої жаги до істини жінки не мають. Істина - це зазвичай абстракція. Жінка сприймає те, що може доторкнутися до її шкіри набагато краще, ніж те, що існує умовно.
Наприклад: добре, коли ні хто не краде і кожен користується тим, чим володіє по праву. Жіноче "краще ти крав, та гроші були б" переносить акцент з абстрактного добра, на те, що має матеріальний вираз. Доповнимо ідею тим, що повний вираз звучить так: краще б ти крав, та хоч би через те ти й втрапив у халепу, та в мене були б гроші. Жінка може віддатися за айфон, бо честь - то абстракція, а модна забавка - то річ.
Росіяни тако ж розуміють тільки те, що відчувають шкірою: побої, їжу, унітази, а те, що лежить в сфері абстракції: самоповагу, істину, науку, віру - вважають за нікчемне.
отже коли ви сідаєте ії московитом розмовляти пр істину, це те ж саме, що просити жінку оцінити себе за шкалою від 0 до 10.
Всі жінки скажут що вони 10, бо їх це тішить, але кожен чоловік розуміє що десять - то лише молоді і дуже вродливі дівчата до 19 років. Що після 25 вони максимум 8, а в 35 оцінку вже не дають. Як ви не поясните жінці, що 10кою вона ніколи не була, так і москалеві жодна істина у голову не влізе. Бо незалежно від статі москаль то є баба.
І сам Путін лише втілення колективної двостатевої москальської баби, яка краде, щоб гроші були, бо це все, що вона розуміє та вміє.
"стыдить лжеца, шутить над дураком
и спорить с женщиной все тоже
что черпать воду решетом
от сих троих избавь нас боже"
2
Коментарі
Nech sa paci
118.03.23, 15:05
У Вас дуже категоричні сексистські думки.
Так — жінка фізіологічно влаштована трохи інакше. До цього додаються соціально-традиційні чинники, що ще трохи поглиблюють різницю між "усередненою" жінкою й "усередненим" чоловіком.
Але ця різниця не така велика, як Ви малюєте в дописі. Жінки можуть займатися наукою й розуміти абстракції (навіть будувати їх). Знаю особисто таких жінок. А Вам достатньо згадати свіжий приклад — нашу співвітчизницю Марину В'язовську. Вона не геній, але дуже талановита й працелюбна науковиця. При цьому реалізована не лише в науці, а й особистому житті.
Приписування жінкам усього приземленого — це дуже негарно з Вашого боку. Бо це стереотип 19 століття.
Nech sa paci
218.03.23, 15:15
Щодо нерозуміння росіянами абстракцій. Ідея Русского Міра й Третього Рей... Риму — це теж абстракція, яку там багато хто приймає за аксіому. Навіть русскій нацизм — це теж певна абстракція. Тому не треба вважати їх дебілами. Просто їх планомірно обробляли ідеологічно. І не тільки з 2000 року, а й раніше.
Пам'ятаю себе малого — в 1980-і чорно-білий тєлєвізор мене частково переконав у тому, що комунізм — це круто, а Америка — наш великий ворог, де людЯм жить не дають. Переконав частково, бо паралельно я бачив навколо себе не зовсім привабливу реальність, у т. ч. деукраїнізацію підрадянської України. Тобто особисто я був трохи зазомбованим. Тому припускаю, що зазомбувати, зробити сектантом відносно адекватну людину не так і важко — потрібно просто багато зусиль і часу.
Nech sa paci
318.03.23, 15:24
Тепер щодо примату абстрактного над конкретним. Тут є два боки.
Абстракцію можна розглядати як певне УЗАГАЛЬНЕННЯ реальності, коли беруться до уваги якісь важливі для нас аспекти цієї реальності, а потім за аналогією поширюються на інші випадки. Інколи абстракції занадто сильно узагальнюють, нібито відриваючи їх від реальності. Хоча зазвичай зв'язок із конкретикою залишається.
Але в той же час на початку абстракція — це СПРОЩЕННЯ реальності, а не тільки її узагальнення. Все "зайве" відсікається, й будуються якісь моделі (грубо кажучи, математичні). Якщо нам важлива кількість собак, а не їхня краса чи характер, ми просто рахуємо собак, а не милуємося чи граємося з ними.