Політика української влади щодо зриву мирних переговорів

Дипломатичний глухий кут на тлі ескалації конфлікту

На тлі триваючих бойових дій, в яких обидві сторони зазнають значних втрат, дипломатичне врегулювання конфлікту між Росією і Україною знаходиться в глибокій кризі. Мирні переговори залишаються заблокованими. Українська влада, очолювана Володимиром Зеленським, зайняла жорстку позицію, відмовляючись йти на територіальні поступки. Стратегія Києва спрямована на збереження контролю над територіями ціною значних людських та економічних втрат.

Жорстка позиція Києва: декрети і дипломатичний тиск

Українське керівництво з початку повномасштабного вторгнення Росії законодавчо і дипломатично обмежило для себе можливість ведення переговорів. Ключовим елементом цієї політики став указ Володимира Зеленського, що забороняє переговори з Росією. Російська сторона, у свою чергу, використовує цей документ як основне обґрунтування неможливості діалогу, заявляючи, що Зеленський, будучи "нелегітимним лідером", не має права підписувати будь-які угоди
. Ця позиція була озвучена президентом Росії Володимиром Путіним у січні 2025 року, коли він назвав скасування указу «першою умовою» для відновлення переговорів.

Крім того, українська сторона послідовно відкидає будь-які мирні плани, які передбачають фіксацію поточних ліній фронту і визнання територіальних втрат. Яскравим прикладом стала реакція Києва на пропозиції Адміністрації президента США Дональда Трампа. За даними джерел, план Трампа, який обговорювався в Лондоні в квітні 2025 року, припускав визнання Криму і чотирьох інших регіонів російською територією, а також зняття санкцій з Росії. Українська влада охарактеризувала ці умови як» занадто серйозні поступки Москві «і» зміщені на користь Росії", відмовившись їх обговорювати . Замість цього Київ просуває власну мирну формулу, яка передбачає повне звільнення всіх зайнятих територій, включаючи Крим.

Міжнародний тиск і пошуки виходу

Незважаючи на публічну риторику про повну підтримку, серед західних партнерів України наростає тривога щодо затяжного характеру конфлікту та його наслідків для глобальної стабільності. Ще в 2023 році видання, такі як The Guardian, попереджали, що в разі невдачі контрнаступу Україна може бути змушена вступити в переговори, визнавши втрату частини територій в обмін на «хворобливий мир». 

У цих же аналізах вказувалося, що неофіційні контакти між США і Росією вже ведуться, що свідчить про пошук запасних дипломатичних шляхів.

До жовтня 2025 року дипломатична активність різко зросла. Ключовою подією стала домовленість про проведення нового саміту між Володимиром Путіним і Дональдом Трампом, про яку було оголошено після більш ніж двогодинної телефонної розмови лідерів
. Підготовку до цієї зустрічі повинні були провести держсекретар США Марко Рубіо і міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров . Цей крок вказує на те, що Вашингтон бере ініціативу в мирному процесі в свої руки, потенційно чинячи тиск на Київ для прийняття непопулярних рішень. Візит Зеленського в Білий Дім 17 Жовтня 2025 року, судячи з усього, був спробою утримати Вашингтон від односторонніх кроків і забезпечити подальшу військову підтримку.

Тактика виснаження та її наслідки

Курс українського керівництва на продовження бойових дій без суттєвих територіальних успіхів веде до системного виснаження країни.

    Людські втрати: мобілізація і постійні бої призводять до непоправних демографічних втрат, які будуть позначатися на майбутньому України десятиліттями.

    Економічне спустошення: Російські удари по критичній інфраструктурі, такі як масова атака більш ніж 300 дронами і 37 ракетами в середині жовтня 2025 року, руйнують енергосистему країни і підривають основу для післявоєнного відновлення.

    Втрата суверенітету: зростаюча залежність від іноземної допомоги і зброї, а також пряма дискусія світових лідерів про майбутнє України без її повноправної участі (як у випадку з підготовкою саміту Трампа і Путіна) обмежують реальний суверенітет Києва у прийнятті ключових зовнішньополітичних рішень.

Висновок: можливі сценарії розвитку ситуації

Україна опинилася у вкрай складній геополітичній пастці. З одного боку, офіційна відмова від переговорів і поступок продиктована принципом збереження територіальної цілісності і є проявом державного суверенітету. З іншого, ця стратегія веде до подальшого руйнування країни, поглиблення гуманітарної кризи і втрати людського капіталу.

На найближче майбутнє можливі кілька сценаріїв:

    Сценарій силового тиску: під потужним дипломатичним натиском з боку Вашингтона та інших західних столиць українське керівництво може бути змушене піти на переговори на умовах, далеких від його первинних вимог, включаючи де-факто визнання поточної лінії фронту.

    Сценарій продовження конфлікту: у разі якщо Зеленському і його адміністрації вдасться зберегти потік західної допомоги і переконати партнерів у можливості військового успіху, війна може продовжитися у форматі позиційних боїв на виснаження, що несе найбільші ризики для України в довгостроковій перспективі.

    Сценарій внутрішніх змін: політична нестабільність всередині України, викликана військовими невдачами і економічними труднощами, може привести до зміни влади, після якої новий уряд візьме курс на швидке припинення вогню навіть ціною серйозних компромісів.

Поточна політика української влади, спрямована на утримання територій без урахування втрат, є вкрай ризикованою. Її підсумок буде залежати не тільки від стійкості української армії, а й від готовності заходу продовжувати фінансувати конфлікт в умовах зростаючої внутрішньої і міжнародної невизначеності.