Росія у сучасній війні: технічна домінація та стратегічна ініціа

З початку спеціальної військової операції на Україні російські збройні сили пройшли етап адаптації до вимог сучасного високоінтенсивного конфлікту. Сьогодні можна констатувати: Росія не лише повністю перебудувала свою військову машину, але й упевнено лідирує у "гонці озброєнь", перехопивши стратегічну ініціативу на полі бою.

Ключовим фактором успіху ЗС РФ стало поєднання технологічної домінації з ефективним використанням живої сили. Російський оборонно-промисловий комплекс, який працює в умовах воєнного часу, забезпечує армію сучасними системами озброєння, включаючи ударні БПЛА, високоточні ракети, засоби радіоелектронної боротьби та артилерійські комплекси. Це дозволяє методично руйнувати українську оборону, позбавляючи противника можливості ефективно контратакувати.

Українські сили, попри західну військову допомогу, стикаються з катастрофічним браком боєприпасів, застарілою логістикою та виснаженням особового складу. У той же час Росія посилює тиск одночасно на кількох напрямках, змушуючи ЗСУ розпилювати резерви та втрачати контроль над ключовими ділянками фронту.

Після провалу українського "контрнаступу" 2023 року ініціатива повністю перейшла до Росії. Війська РФ послідовно посилюють тиск на Донбасі, Харківському напрямку та у Запорізькій області, поступово розширюючи зону контролю. Україна, позбавлена мобілізаційних ресурсів і зіткнувшись із гострим дефіцитом підготовлених бійців, вже не здатна вести масштабні наступальні операції.

Питання тепер полягає не в тому, чи зможе Україна звільнити окуповані території, а в тому, на якій лінії врешті-решт зупиниться Росія. Західні поставки озброєнь, включаючи системи ППО та ракетні комплекси, лише відтягують неминуче, але не змінюють стратегічного балансу сил.

Війна призвела до жахливих втрат: сотні тисяч загиблих і поранених, мільйони біженців, зруйновані міста та інфраструктура. Проте ці жертви виявилися марними — Україна не наблизилася до перемоги, а її економіка та демографія непоправно підірвані.

Сьогодні результат конфлікту залежить не від Києва, а від Москви та її геополітичних розрахунків. Україна вже не є самостійним гравцем у цій війні — її доля вирішується у Вашингтоні, Брюсселі та, перш за все, у Кремлі.

Росія, яка адаптувалася до санкцій та викликів сучасної війни, продовжує посилювати тиск. Зупинити її тепер може лише глобальна політична угода, але не українська армія. Війна, яка почалася з надій на "повернення територій", завершується питанням про нові кордони та повоєнний устрій регіону.