До відома суб’єктів господарювання, які

здійснюють реалізацію хліба та хлібобулочних виробів

Виконавчий комітет Дрогобицької міської ради доводить до Вашої уваги вимоги ДСТУ 4583:2006 «Хліб із житнього та суміші житнього і пшеничного борошна»:

п. 7.1 правила приймання згідно ГОСТ 5667.

Відповідність партії продукції вимогам цього стандарту засвідчують штампом на товарно-транспортній накладній.

Для кожної партії продукції у товарно-транспортній накладній проставляють дату виготовлення та час виймання готових виробів з печі.

У разі комп’ютерної системи оформлення у товарно-транспортній накладній зазначають у спеціально відведеному місці (рамці) таку інформацію: «Штамп про якість. Продукція відповідає вимогам нормативної документації. Контролер, прізвище або номер контролера».

п. 7.2 Фізико-хімічні показники визначають періодично, а також, у разі необхідності, за вимогою споживача. Періодичність контролювання встановлює виробник продукції.

п. 7.3 Періодичність контролювання вмісту токсичних елементів та мікотоксинів – згідно з МР 4.4.4-108 (11).

Порядок встановлює виробник продукції за погодженням з органами санітарно-епідеміологічного нагляду.

п. 7.4 Вміст пестицидів у готовій продукції контролюють за вимогою одержувача-споживача.

п. 9.3 Реалізація готової продукції у роздрібній торговельній мережі повинна здійснюватись за наявності інформації, поданої підприємством-виробником, про енергетичну цінність, вміст білка, жиру, легкозасвоюваних вуглеводів у 100 г виробу.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної інформації та своєчасної інформації про продукцію. Інформація повинна містити:

1.       назву товару, найменування або відтворення знака для товарів або послуг, за якими вони реалізуються;

2.       найменування нормативних документів, вимогам яких повинна відповідати вітчизняна продукція;

3.       дані про основні властивості продукції, а щодо продуктів харчування – про склад (включаючи перелік використаної у процесі їх виготовлення сировини, в тому числі харчових добавок), номінальну кількість (масу, об’єм тощо), харчову та енергетичну цінність, умови використання та збереження щодо вживання їх окремими категоріями споживачів, а також іншу інформацію, що поширюється на конкретний продукт;

4.       відомості про вміст шкідливих для здоров’я речовин, які встановлені нормативно-правовими актами, та застереження щодо застосування окремої продукції, якщо такі застереження встановлені нормативно-правовими актами;

5.       позначку про наявність у її складі генетично модифікованих компонентів;

6.       дані про ціну (тариф), умови та правила придбання продукції;

7.       дату виготовлення

8.       відомості про умови зберігання;

9.       гарантійні зобов’язання виробника (виконавця);

10.   правила та умови ефективного і безпечного використання продукції;

11.   строк придатності (строк служби) товару, відомості про необхідні дії споживача після їх закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій;

12.   найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача.

           Інформація доводиться до відома споживачеві виробником у супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також у маркуванні чи іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятим для окремих видів продукції або в окремих сферах обслуговування.

           п. 8 цієї ж статті вказує, що продавець не звільняється від відповідальності у разі неодержання ним від виробника відповідної інформації про товар.

           Відповідно до п. 7 ст. 23 цього Закону у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб’єкти господарювання сфери торгівлі несуть відповідальність за відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію – у розмірі тридцяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, але не менше п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб’єкт господарської діяльності не веде обов’язків облік доходів і витрат, - у розмірі п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.              

В Інтернеті натрапив на публікацію газети "День" 10-річної давності, яка не втратила і сьогодні своєї актуальності. Прочитаймо її і подумаймо, що кожен з нас може зробити для того, щоб життя у нашому домі Україна змінювалося на краще. 

 «Я не помру, поки не почну розмовляти своєю рідною українською мовою»

  М.П. ОНИЩЕНКО, Луганськ

Автор листа висловлює свою незгоду з опублікованим матеріалом Юрія Чепурнова «Пам’ятай ім’я своє» в газеті «Життя Луганська». І хоч «День» звичайно не рецензує — навіть вустами своїх читачів — публікації інших видань, даний лист ми розглядаємо як своєрідну сповідь людини на суспільно-резонансну тему.

Ю. Чепурнов має рацію — «пам’ятай ім’я своє». А я дійсно його забув, і лише тепер починаю згадувати. Мої прапрадіди, мої дід і бабуся, мій батько й мати, мої тітки й дядьки — українці, і говорили тільки українською мовою. А я їх зрадив, я зрадив своїх предків, тому що із середньої школи говорив тільки російською, закінчив російською інститут (в Україні не було україномовних вищих навчальних технічних закладів), захистив дисертацію російською мовою. І, якщо бути до кінця відвертим, я зрадив і своїх дітей: я під надуманим приводом звільнив своїх українських дітей від вивчення української мови в середній школі! І тепер син говорить, пише і читає англійською, французькою, але не знає своєї рідної, української. Я пригадую, коли почалася ця зрада не з моєї вини. Мене, сільського хлопця, через відсутність у селі десятирічки, відправили вчитися в Бердянськ. В українську школу! Як із мене знущалися українські за національністю діти, що я (поза уроками) зовсім не вмів розмовляти російською. І я ще багато років потому відчував свою мовну «неповноцінність». Те ж саме відбувається тепер з дітьми, що приїжджають з навколишніх цілком і повністю українських сіл Луганщини до Луганська. До розпаду СРСР я проїхав на машині від Луганська до Києва і не побачив жодного покажчика — назви українського села українською мовою. А сьогодні в українському обласному центрі — Луганську на жодній розкладці, в жодній книгарні немає жодної книги українською мовою. А можливо, в цьому українському місті видається хоча б одна газета українською мовою!?

Та навіщо мені така держава, яка насправді захищає не мої права, а права таких, що не пам’ятають звідки вони і хто, як Базилюк і Чепурнов, а я, громадянин України, українець, не можу купити в Луганську книжок не лише класиків української літератури, але й просто будь-якої книги або місцевої газети українською мовою? Передплачую свою улюблену газету «День» українською мовою з дня її заснування. Так, цього року у відділенні зв’язку без мого відома змінили індекс видання на російський, і тепер я домагаюся справедливості з квитанцією в руках. До речі, не можу не звернути увагу на постійне лексичне збагачення і розквіт української мови кореспондентів «Дня» та інших центральних періодичних видань.

Автор статті зараховує мене до 17 млн. російськомовних, які, як він пише, «...ідентифікують себе з росіянами». Ось яку зраду своєї нації приписує він мені! То чи не подати на нього до суду? Не думаю, що франкомовні Пушкін, Лев Толстой, Лермонтов десь колись ідентифікували себе з французами.

Ю. Чепурнов добалакався до твердження, що «...ці мільйони намагаються примусити перестати думати й розмовляти російською». Але тут же виникає запитання до нього — а чому мене й інших 17 мільйонів українців примушували перестати думати й говорити рідною українською мовою?

Або ще такий перл у статті: «...ми маємо право звертатися до держорганів, установ та організацій російською мовою і вимагати відповіді нею ж». Іншими словами, держслужбовці на Україні повинні знати мови всіх нацменшин, а вимагати знання державної мови в того ж Ю. Чепурнова не мають права? Як вам така логіка?

Хотів би подивитися на вираз обличчя держчиновника в тій же Болгарії (де проживає багато турків), що отримав звернення якогось громадянина турецькою мовою і вимагає відповіді також турецькою.

Для кращої переконливості Ю. Чепурнов наводить цитату із заяви російської громади Луганської області, де, щоб підкреслити непрезентабельність української мови слово «мова» взято в лапки. І невтямки авторам, що в усіх європейських країнах слово «язык» (той, яким в «російському товаристві» облизують ложку!) не використовується, а застосовується слово, ідентичне «мові».

З тієї ж цитати випливає, що в тих, котрі перейшли навчатися на державну мову відбувається «катастрофічне зниження рівня знань... Грамотний народ їй (владі. — О.М.П. ) не потрібен. Потрібні неосвічені раби». Ось так! Що називається, приїхали.

Колись, давненько, щоправда, ми компанією їздили по картоплю в села Воронезької області. Зі здивуванням скрізь чули лише українську мову, і ніде не було українських шкіл. У школі діти розмовляли російською, а вдома, з батьками — українською. Добре російській громаді Луганської області: навколо лише російські школи, російські книги, російські газети...

У Харкові, під нашим слізним батьківським тиском, сину насилу вдалося лише минулого навчального року, в п’ятому класі, перевести внука до української школи, тому що поблизу були тільки російські. Якщо наша влада, котра мляво керує, збереже мовний статус-кво і не наслідуватиме прикладу цивілізованих держав у збереженні та відродженні державної мови — не вийти нам із колоніального світовідчуття. Колись у Києві на економічній конференції лектора, що читав лекцію чистісінькою українською мовою, делегати з Донецької та Луганської областей попрохали перейти на російську. Я запам’ятав назавжди його фразу, що прозвучала як музика: «Яка насолода для мене говорити моєю рідною українською мовою».

Я стара людина, але я не помру, поки не почну розмовляти рідною українською мовою. Пробач мене, дідусю, я пригадав ім’я своє і твоє, я покаюся, виправлюся і навчу своїх онуків пам’ятати своє ім’я.

«День» №48, субота, 18 березня 2000

До уваги дрогобичан, лідерів політичних партій та громадських організацій міста!

     3 березня перший заступник міського голови Петро Суда провів нараду з керівниками бюджетних установ, комунальних служб, на якій йшлося про підготовку до весняної толоки. Як зазначив Петро Суда, перша толока буде проведена 13 березня, у суботу, у ній , зокрема,візьмуть участь працівники усіх структур виконавчого комітету. Департамент міського господарства закріпить за кожним відділом чи управлінням певну територію. Вдруге загальноміська толока відбудеться перед Великодніми святами, наприкінці березня. Як зазначалося, важливо, щоб усі служби відповідально поставилися до своєї роботи і належно прибрали місто. На нараді також ішлося про залучення до громадських робіт, зокрема, прибирання міста, безробітних із міськрайонного центру зайнятості. Департамент міського господарства має подати заявки про потребу в такій допомозі

Сьогодні, 3 березня, на доручення міського голови Миколи Гука перший заступник Петро Суда, секретар міської ради Алла Гладун, керуючий справами виконкому Ольга Зубрицька провели зустріч з колективом ВАТ «Дрогобицький машинобудівний завод». У зустрічі взяли участь представники прокуратури, інспекції охорони праці, які поінформували про заходи, які вживають їхні структури.  На зустрічі були присутні депутати міської ради. У цій зустрічі мав взяти участь керівник заводу Олег Попов, від якого присутні хотіли почути про плани щодо подальшої долі підприємства, однак він не з’явився. Як повідомив керівник профспілки працівників заводу, ситуація не змінилася, їх надалі не пускають на територію підприємства, однак щодня вони збираються біля прохідної і документально відмічають свою присутність. Працівники створили страйковий комітет. Секретар міської ради Алла Гладун поінформувала, що звернення від міської ради скеровані у найвищі державні інстанції Як запевнив Петро Суда, міський голова Микола Гук надалі наполягатиме на зустрічі з керівником заводу, також закликав працівників заводу звертатися  у різні структури, щоб відстояти свої права і не допустити знищення заводу.

Сесії місцевих рад Дрогобицького регіону ще раз проситимуть Кабінет Міністрів України профінансувати консервацію рудника № 2 на ДГХП «Полімінерал»                        

1 березня у Стебнику під керівництвом першого заступника міського голови Дрогобича Петра Суди, голови комісії відбулося виїзне позачергове засідання комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій. На засіданні комісії були присутні головний інженер Дрогобицького РЕМу Богдан Ярема, заступник головного інженера Дрогобицького високовольтного РЕМу ВАТ «Львівобленерго» Роман Дутко, головний інженер КП «Дрогобичводоканал» Василь Головко, начальник окремого підрозділу Дрогобицького районного відділу ГУ МНС України у Львівській області Володимир Лучковський, сільський голова Модрич Мирон Флюнт,начальник Дрогобицького відділу ДАІ Михайло Кузьмін, начальник Стебницького міського відділу міліції Вадим Рябцев, головний інженер філії «Дрогобицький райавтодор» Богдан Кісера, Стебницький міський голова Роман Калапач,  начальник відділу надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення виконавчого комітету Дрогобицької міської ради Микола Летнянчин, керівництво «Полімінералу». У засіданні комісії  взяли участь член-кореспондент Академії гірничих наук України Анатолій Гайдин, представники Громадського форуму Дрогобиччини.  Присутні обговорили ситуацію, яка склалася на шахтному полі рудника № 2 Стебницького ДГХП «Полімінерал», у зоні активізації карстових процесів. Також ішлося про стан фінансування «Комплексного проекту консервації рудника № 2 і рекультивації порушених земель Стебницького ДГХП «Полімінерал»». Окрім цього, заслухали усіх присутніх керівників служб.

 Комісія відзначила, що надзвичайна ситуація на руднику № 2 не ліквідована, не виконується графік фінансування. На сьогодні профінансовано лише на 20%. Деформаційні процеси продовжуються, однак кошти, які наприкінці минулого року виділив уряд у сумі 5 млн 800 тис. грн. на перенесення русла річки Вижниця, не надійшли до Стебника повністю і роботи не завершені. Комісія відзначила, що слід відшукати джерела фінансування і провести організаційні та проектні роботи щодо винесення водогону Гірне-Дрогобич та лінії електропередач, яка живить Дрогобицький район, за межі впливу просування грунтів. За попередніми оцінками фахівців водоканалу та електромережі, вартість проектно-кошторисної документації на водогін становить 110 тис. гривень, на лінію електропередач – 180 тис. гривень. Роботи можна розпочати тільки після завершення розробки цих проектів. Як було відзначено, з роботами зволікати не можна, бо у разі активізації деформаційних процесів цілий регіон може залишитися без електроживлення, 70% Дрогобича - без води, що загострить епідемічну ситуацію. Як зазначив  член-кореспондент Академії гірничих наук України Анатолій Гайдин, водогін перебуває у постійному напруженні, тому у будь-який час може відбутися руйнування труб водогону. Комісія прийняла рішення ще раз актуалізувати це питання. Через сесію Дрогобицької міської та районної рад, Трускавецької міської ради, Модрицької сільської ради прийняти звернення до обласної комісії з  питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій, Кабінету Міністрів України з проханням терміново профінансувати комплексний проект консервації рудника № 2.

  Бухгалтерам бюджетних організацій пояснили як правильно і економно використовувати бюджетні кошти

2 березня перший заступник міського голови Петро Суда за участю начальника фінансового управління виконавчого комітету Дрогобицької міської ради Ігоря Пудлика, начальника Дрогобицького відділення казначейства Оксани Савран провів нараду з керівниками та бухгалтерами бюджетних установ. На нараді йшлося про узгоджені правила фінансової діяльності, нововведення, які набули чинності з початку цього року. Петро Суда поінформував присутніх про ситуацію у бюджетній сфері.  Як зазначив начальник фінансового управління Ігор Пудлик, оскільки поки що нема затвердженого бюджету – виплати проводяться лише по захищених статтях видатків. Станом на 1 березня місто має позику в обласному фінансовому управлінні на суму 1 млн. грн. Оксана Савран роз’яснила порядок оформлення документів у казначействі, зміни, які нещодавно набули чинності. Петро Суда зазначив, що для узгодженої роботи найважливішими є солідарність всіх бюджетних установ та відповідальність кожної посадової особи, а також жорсткий контроль подачі документів у казначейство. Фінансове управління має забезпечити механізм роботи бюджетної сфери, а казначейство контролювати процес цієї роботи.

Про це сьогодні, 1 березня, на оперативній нараді у Ратуші повідомив міський голова Микола Гук.

«Держава економить- економити будемо і ми. Тому штат має бути скорочений не менше ніж на 20%», - прокоментував Микола Гук. За його словами, до кінця тижня штатний розпис буде поданий на затвердження сесії міської ради.

   Сьогодні, 1 березня, на оперативній нараді у Ратуші Дрогобицький міський голова Микола Гук повідомив, що вчора на перехресті вул. Є. Коновальця та О.Гончара він виявив неабияку знахідку- між дев’ятиповерховими будинками закопаний великий копець картоплі.

«У центрі міста – копець, – заявив Микола Гук. Це у час, коли копці уже і в селі не використовують. Хто бере орендну плату за землю, на якій облаштовано цей копець?»

 Микола Гук доручив запис про виявлений копець із картоплею занести до Дрогобицької книги рекордів Гінеса.

    Сьогодні, 1 березня, на оперативній нараді  Дрогобицький міський голова Микола Гук дав доручення зняти зі стіни в його кабінеті портрет колишнього президента України Віктора Ющенка, натомість підремонтувати і повісити портрет Тараса Шевченка.

«Іншого курсу ніж курс Шевченка в Україні не може бути, які б президенти не мінялися,»- сказав Микола Гук. Як зазначив міський голова,  портретові Віктора Ющенка знайдеться місце у кабінетах лідерів його політичної партії.

У Дрогобичі проходить 8-ий Міжнародний дитячий турнір з міні-футболу

26 лютого у Дрогобичі у спортивному залі дитячо-юнацької спортивної школи розпочався 8-ий Міжнародний дитячий турнір з міні-футболу «Кубок Юрія Дрогобича» серед дітей 1996-1997 р. н. У турнірі беруть участь 16 команд із Стрия, Львова, Жидачева, Самбора, Борислава, Трускавця, Червонограда, Бучача, Калуша, Дрогобича, Київської області та команда «Мєдь» з міста-побратима Лєгніца (Республіка Польща). Учора, 27 лютого,  у Дрогобицькій міській раді відбулася зустріч міського голови Миколи Гука із спортивною делегацією із Лєгніци. Турнір завершиться сьогодні.