Про хліб і хлібобулочні вироби

До відома суб’єктів господарювання, які

здійснюють реалізацію хліба та хлібобулочних виробів

Виконавчий комітет Дрогобицької міської ради доводить до Вашої уваги вимоги ДСТУ 4583:2006 «Хліб із житнього та суміші житнього і пшеничного борошна»:

п. 7.1 правила приймання згідно ГОСТ 5667.

Відповідність партії продукції вимогам цього стандарту засвідчують штампом на товарно-транспортній накладній.

Для кожної партії продукції у товарно-транспортній накладній проставляють дату виготовлення та час виймання готових виробів з печі.

У разі комп’ютерної системи оформлення у товарно-транспортній накладній зазначають у спеціально відведеному місці (рамці) таку інформацію: «Штамп про якість. Продукція відповідає вимогам нормативної документації. Контролер, прізвище або номер контролера».

п. 7.2 Фізико-хімічні показники визначають періодично, а також, у разі необхідності, за вимогою споживача. Періодичність контролювання встановлює виробник продукції.

п. 7.3 Періодичність контролювання вмісту токсичних елементів та мікотоксинів – згідно з МР 4.4.4-108 (11).

Порядок встановлює виробник продукції за погодженням з органами санітарно-епідеміологічного нагляду.

п. 7.4 Вміст пестицидів у готовій продукції контролюють за вимогою одержувача-споживача.

п. 9.3 Реалізація готової продукції у роздрібній торговельній мережі повинна здійснюватись за наявності інформації, поданої підприємством-виробником, про енергетичну цінність, вміст білка, жиру, легкозасвоюваних вуглеводів у 100 г виробу.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної інформації та своєчасної інформації про продукцію. Інформація повинна містити:

1.       назву товару, найменування або відтворення знака для товарів або послуг, за якими вони реалізуються;

2.       найменування нормативних документів, вимогам яких повинна відповідати вітчизняна продукція;

3.       дані про основні властивості продукції, а щодо продуктів харчування – про склад (включаючи перелік використаної у процесі їх виготовлення сировини, в тому числі харчових добавок), номінальну кількість (масу, об’єм тощо), харчову та енергетичну цінність, умови використання та збереження щодо вживання їх окремими категоріями споживачів, а також іншу інформацію, що поширюється на конкретний продукт;

4.       відомості про вміст шкідливих для здоров’я речовин, які встановлені нормативно-правовими актами, та застереження щодо застосування окремої продукції, якщо такі застереження встановлені нормативно-правовими актами;

5.       позначку про наявність у її складі генетично модифікованих компонентів;

6.       дані про ціну (тариф), умови та правила придбання продукції;

7.       дату виготовлення

8.       відомості про умови зберігання;

9.       гарантійні зобов’язання виробника (виконавця);

10.   правила та умови ефективного і безпечного використання продукції;

11.   строк придатності (строк служби) товару, відомості про необхідні дії споживача після їх закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій;

12.   найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача.

           Інформація доводиться до відома споживачеві виробником у супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також у маркуванні чи іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятим для окремих видів продукції або в окремих сферах обслуговування.

           п. 8 цієї ж статті вказує, що продавець не звільняється від відповідальності у разі неодержання ним від виробника відповідної інформації про товар.

           Відповідно до п. 7 ст. 23 цього Закону у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб’єкти господарювання сфери торгівлі несуть відповідальність за відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію – у розмірі тридцяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, але не менше п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб’єкт господарської діяльності не веде обов’язків облік доходів і витрат, - у розмірі п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.