Искать


Поиск заметок «свято» в архиве пользователя «Ружа»

5 января - свято ЯрДаны

"Вода! У тебя нет ни цвета, ни вкуса, ни запаха!
Тебя невозможно описать!
Тобой наслаждаются, не ведая, что ты такое.
Нельзя сказать, что ты необходима для жизни,
ты - сама жизнь!"
Антуан де Сент-Екзюпери



В начале января (1–5 января) Земля находится максимально близко к Солнцу, соответственно, Земля находится максимально удалённой от Солнца в начале июля (1–5 июля). Именно потому зимы в нашем северном полушарии теплее, чем в южном, а самый холодный полюс на Земле не северный, а как раз южный.

Орбита Земли, как и всех остальных планет нашей Солнечной системы, имеет форму эллипса. Самая близкая к Солнцу точка орбиты любой планеты называется перигелием, самая удаленная - афелием или апогелием. Для Земли расстояние в перигелии составляет 147 117 000 километров, в афелии - 152 083 000 километров:




Именно этим и объясняется тот факт, что вода на нашей планете в начале января наполняется силой и энергией Солнца, она становится Ярой (то есть сильной и мощной), отсюда и название праздника — Яр-Дана (Иордан — трансформированное слово) — сильная, мощная, заряженная огнём Солнца Дана.

Дана - Богиня земных вод, потому в названии многих рек мы слышим отголоски ее имени - Днепр (Данапр - Дана Пресвятая), Дон, Дунай, Донець, Днестр... Да и само слово дно, дон - означали реку, воду и являются производными от имени Богини Даны. Как считал А.Знойко, даже само слово МаДонна не что иное, как Мать Воды в переводе на наши славянские языки. И действительно, без воды "и ни туды, и ни сюды"...))) , потому и почиталась эта Богиня пожалуй не меньше чем другие Боги нашего круга Богов.

Но вернёмся к тому действу, что происходит сейчас на нашей планете. Ни для кого не секрет, что воду называют жидким кристаллом, так как она умеет записывать и хранить информацию очень долго. Находясь вблизи источника жизни — Солнца, водные просторы Земли очищается и наполняется его могучей силой, потому в эти дни следует запасаться чистой священной водой, освяченной самим Солнцем, купаться в водоёмах, вбирая в себя силу не только Воды, но ещё и Огня, и Солнца, чтобы быть здоровыми и счастливыми.

Используйте эти дни для исцеления, очищения, подзарядки и гармонизации Тела-Души-Духа.

 
Живите в Ритме со Вселенной и Будьте Счастливы!



сьогодні Свято Яр-Даны

Сьогодні за календарем наших предків відзначається Свято Яр Дани або ВодоСвяття.

Дана - Богиня і Повелителька Земної Води.
Яра - Свята.




Цього року свято припало на 6 січня.
А взагалі воно рухливе і розраховується від Різдва Коляди Божича - на 12-й день.

Ця Містерія має величезне космічне значення для нашої планети, тому що має астрономічне і астрологічне обгрунтування.
Чому Вода на Землі стає Святою? Тому що саме в цей час, в ці дні, ми знаходимося найближче до Сонця. Тому його промені Освячують Воду, тобто роблять енергетично дуже сильною. Таку воду наші предки використовували в лікуванні себе і тварин, освяченні обійстя і т.д.



звісно моя статті трохи запізднилася, та в неті зараз багато інфи для тих, кому цікаві такі речі.

Але я маю надію, що тепер, знаючи МАГію (від слова МОГти і переМОГати, тобто ЗНАТИ і використовувати свої знання на БЛАГО) ми будемо більш уважні і наступного року приєднаємося до загальних Космічних циклів більш свідомо, що звісно лише посилить ефект впливу на людину.



Вважається, що такого дня слід омитися першою водою, краще звісно зануритися в святі води нашої могучої або магічної ріки, символа і Духа Слов*янства - Дніпра, доречі по одній із версій, назва теж походить від Дани, тобто, ДАНА ПРЕСВЯТА - ДанаПр.


Але... як кажуть, Святі діла робити ніколи не піздно, тому можна ще сьогодні омитися (головне свідомо) і зарядитися силою Духа Святого (енергією Сонця)  через Святі Води Землі (жіноча суть Бога).  Таким чином, бачимо, що  гармонія поєднання  чоловічої та жіночої іпостасі Бога були присутні в кожному святі.. тай  саме слово Свято має вже в собі значення СВЯТЕ дійство, тобто освячене Небом, Зірками... а значить Богом.



Вітаю всіх!
Бажаю Гармонійного Поєднання в собі Енергій Сонця і Води - Чоловіка і Жінки, бо саме через внутрішню гармонію кожен з нас може дістатися Гармонії у своєму зовнішньому (соціальному) житті.

Любові і К-РА-си!

Будьмо!  rose


готуємо новорічну ялинку

Хоч на дворі зима лише календарна, снігу й морозу нема..... та жителі нашого порталу вже вдягнули свої новорічні аватарки, вітали одне одного з  приходом Зими. І я вас всіх вітаю. Та яка зима без новорічного дива, ялинки і подарунків. Щоб встановити в своєму щоденнику ялинку, яка має рости разом з тим, наскільки вашу сторінку будуть відвідувать (якщо я правильно зрозуміла smutili гості і друзі), прошу йти по цьому >> посиланню << ялинок багато різних. тож вистачить на всіх або скористуватися посиланням що під моєю ялинкою )))!    

Елка Ёлка на новый год! :)

    ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ А тут з вашою допомогою я буду ростити ялинку - зернятко в же посіяла ))): >>> тут <<< -  клік на посилання, моя ялинка буде рости, а Ви, при бажанні, встановлюйте собі такі ж ялинкиpodmigsmile оце буде веселий Новий рік! .. і Зелений!!! angel angel angel цілую-люблю Бувайте! Ваша Зимова  Ружа

Свято Долі

(Малюнок Віктора Крижанівського)

Богиня людської Долі (Стріча або Стреча), що веде людину від народження до смерті. Ще її називають Пряхою, бо пряде вона нитку життя, наскільки довгою вона буде, настільки довго людині жити.

Вона, як і Макоша,  є втіленням Матері Лади.

Вона має Віду (знання) про все, що було , є і буде з кожною людиною. Доля визначає,  чого потрібно навчатися людській душі, яка у чегровий раз повертається на Землю,  відповідає за вікові ініціації людини, вибір нею життєвого шляху. З нею в народі пов*язували бачення майбутнього, можливість його покращити.

Саме в день Долі дівчата влаштовували найголовніші ворожіння. Вважалося, що саме в ніч напередодні свята Долі (24 листопада) за зовсім простими прикметами можна дізнатися про судженого , про те, як складеться життя найближчі кілька років, про те, як оминути лиху долю. Доля, як і Рід, відповідає за родинні стосунки, зв*язки між поколіннями.  Окрім як ткати нитку життя конкретної людини, вона ще пряде павутиння роду, забезпечує нове народження померлих родичів в душах онуків. Пізніше в християнські часи, Долю стали визнавати суто жіночою Богинею, котра опікується нелегкою жіночою долею.

В народі побутувало безліч застережень жінкам від чого варто утримуватися в день Долі - у п*ятницю. Було заборонено робити звичну хатню роботу, прати, виносити сміття (бо можна було винести, викинути Долю).

Доля - парне божество, її парою є Недоля, що має своїми супутниками лихих духів: Злидні, Хвороби, Нещастя, які пиходять до людини, якщо вона нехтує законами Праві (Права).

Необхідним атрибутом Долі є прядка та веретено. Днем Долі є п*ятниця, свято Долі святкують 24 листопада. А ще святом Долі вважається Стрітення, бо Долю ще називають Стріча або Стреча. Дівчата готують кашу і  в горщику виносять за поріг, закликаючи: "Доле, Доле, йди до нас кашу їсти!"   1-2 лютого відбувається Стрітення - зима зустрічається з Весною. У цей день співають пісні-замовляння на тепло та добре літо, відбуваються гадання. "Доленько, Доле, дай мені збіжжя, теплу одежу ще й силу ведмежу".
Молитва-славлення:
Рано-раненько вийду я до річеньки, веретено в руки візьму, до Долі помолюсь. Матінко рідненька, захиснице миленька, дай мені долі, доброї волі. Нехай жінкою я буду коханою, господинею гарною, хай дітки здорові зростають, добро та щастя в сім'ю прибувають. Хай миленький мене любить, лише ніжно хай голубить. Буду я дружиною вірною, порадницею мудрою. Богам Рідним славу співаю, пожертву Долі у Вирій посилаю. Річенько-водиченько, віднеси веретено до Долі у світлицю, хай згадає мене дівицю, як буде долю виплітати, коханого на подвір'я моє зазивати. (за  Галиною Лозко; календар Рідної Православної Віри) ще стаття на цю тему на нашому порталі : http://blog.i.ua/user/515/358879/&nbsp;  

Сегодня Международный день Животных

Всемирный день животныхВсемирный день животных — особая возможность для всех, кто любит животных


Решение отмечать Всемирный день животных (World Animal Day) было принято на Международном конгрессе сторонников движения в защиту природы, проходившем в итальянской Флоренции в 1931 году.

Дата 4 октября была выбрана по той причине, что этот день известен как день памяти о католическом святом Франциске Ассизском (Feast Day of St Francis of Assisi, 1181/1182 — 4 октября 1226), который считается покровителем животных. Церкви многих стран проводят службы, посвященные
Всемирному дню животных, либо 4 октября, либо в день, близкий к этой дате.

Общества защиты животных многих стран мира заявили о своей готовности ежегодно организовывать разнообразные массовые мероприятия.






Во многих западноевропейских странах считается, что домашние животные — это часть семьи, и они имеют такие же права, как и другие ее члены.



Россия прочно удерживает второе после США место в мире по численности домашних животных. В каждой третьей российской семье живут «братья меньшие».

В 2008 году мероприятия, посвященные Всемирному дню животных прошли в 66 странах мира.







Вітаю Україну зі Святами

По-перше, сьогодні День Народження Пречистої Богородиці Діви Марії




По-друге, сьогодні Всесвітній День МИРУ!
 ( http://blog.i.ua/community/1548/322372/ )


Международный день мира


Унікальний День - унікальні вібрації!
Всім Миру, Злагоди, Любові !!!




5 сентября - Всемирный День Ангела

Поздравляю Всех с этим прекрасным праздником.

Это праздник новый, он призван обратить внимание "занятого" человечества на миры тонкие и Божественные.

У каждого есть как минимум два ангела-хранителя ( на старницах этого сообщества я писала об этом). Ангелы были Сотворены Богом в помощь людям ( в переводе с греч. ангелос - посланник, вестник)

Они всегда готовы нас утешить, обнять своими крыльями, подсказать хорошую мысль, спасти в минуты опасности, если нам еще не время и мы случайно окажемся не в том месте и не в то время.


Давайте сегодня ПоБлагоДарим наших Ангелов и Архангелов, которые всегда с нами!
Они так искренне нас любят, даже тех, кто не верит в них.

Двайте это делать всегда - утром, начиная каждый день и вечером,  готовясь ко сну.






Спасибо, Вам Ангелы!

Мы Любим Вас!









Вітаю тебе, Україно!


18-та літера нашої абетки - УК - що означає Знання, Мудрість.
Ра -   Світло, Сонце.
Тому самі тлумачте слово УК-РА-їна

(хоча я про свої тлумачення писала і не одноразово)

Українці - найдавніша нація в Європі.
Подобається це комусь, чи ні ... але це історичний ФАКТ.

Літера
У відповідає цифрі -  4
  4 означає повноту знань, мудрість.
 
Символ - хрест.


Мудрість і Силу несуть в собі кольори нашого прапору - Жовтий (Золотий) і Синій.



"Україна — це не ім’я держави, а назва землі, на якій протягом 30-ти
тисяч років відбувається динамічний розвиток українського
геосоціального організму.

Ім’я “Україна” (У-країна, 4-крайна) перекладається як
“країна-тетрагон”, “видокремлена з 4-х сторін земля”, “свята земля”.
Число 4 (чотири) традиційно позначає повноту мудрості, а букві “У”
слов’янського алфавіту відповідає стократна четвірка (400), тому ім’я
“Україна” ще перекладається як “країна мудрості”, що є синонімом
святої землі” (давньоукраїнське “ук” означає “учений”, звідси “наука”,
“укий” — вчений, “неук”, “неукий” — невчений) (....)



2. Українці — це назва не сучасного етносу, а всього українського геосоціального організму (народу), який багато тисячоліть проживає на території України, вкорінений у цю землю і любить її. Приблизно кожні
532 роки українці самоорганізовуються в нові етноси, які мають власні назви: козаки (воїни, від слова “кес” — меч, звідси “кесар” — мечник, “косак” — великий ніж), руси (світлі), анти (богатирі), сармати (воїни), самари—сумери—кімери (воїни), арії (сонячні). Етнос з іменем козаки, що народився приблизно у 1483 році, сьогодні переживає пологові муки гострої кризи і в районі 2015 року має перенародитися у формі
нового українського етносу з новою самоназвою.  Таким чином, етнос — це конкретно-історична форма існування народного організму, який протягом тисячолітнього розвитку може багато разів
змінювати свою етнічну форму. Якщо мислити точно, то етносу з етнонімом “українці” не існує ні фактично, ні навіть юридично, оскільки колоніальна адміністрація скасувала в українсько-російському “Паспорті громадянина України” та “Свідоцтві про народження” будь-яку згадку про етнічну приналежність. Назва ж “українці” позначає приналежність до українського геосоціального організму, тобто українцями були арії, самари, скіфи, сармати, анти, руси, а також нинішні козаки.


3. Українська мова — це мова не лише нинішнього українського етносу, а
українського геосоціального організму з часу виникнення Трипільської
(арійської) цивілізації у 55 ст. до н. е., хоча її найглибший пласт
сягає часів виникнення Білої раси у 25 тис. до н. е.

Українська
мова органічно притаманна цій землі, оскільки ідеально відповідає її
енергетиці, клімату, ландшафту, тваринному і рослинному світу.


З цієї
причини володіння українською мовою надавало силу всім новоствореним
українським етносам, забезпечувало їх природний зв’язок з духами
предків і духом рідної землі.


Відродження України відбудеться лише
тоді, коли у ній пануватиме українська мова.


(С) Каганець І.

Дякую
JRUS
за відредагований малюнок :





Вісімнадцята літера - УК...
Вісімнадцятиріччя нашої Державності
.
Вітаю тебе, УКраїно!
Славно Дівчино-Жінко!


 

 

 


Яблуневий Спас

Вітаю Всіх!
Пригощайтеся на Здоров*я!



Хто ж такий Спас?

Чи є якісь згадки про нього в наших язичницьких джерелах? Архаїчність спасівських обрядів спонукала багатьох дослідників висловитись на користь язичницького походження Спаса.
 Так, Г.Дяченко, посилаючись на Буслаєва, писав: «Спас, Спаситель - це «ізбавитель» від усяких бід і
нещасть.
 Не слід думати, що це слово одночасне явищу християнства, навпаки, воно вживалося слов’янами ще в язичництві: В Краледворському рукописі вже згадується, що «слов’яни називали своїх Богів Спасами».

Вірогідно, у слов’ян, так само, як і у ведійській традиції, поруч з іменем Бога вживався його епітет, приміром: Всевишній Сварог. Так само у Велесовій Книзі серед назв місяців (тижнів чи декад) знаходимо назву Спасиць (Спасич). Можемо припустити, що це були дні, призначені вшануванню Спаса.


Спасівка - час, коли духи і душі Предків (покійних родичів) відвідують свої родини,

з’являються на землю, так само, як і в інші свята Кола Сварожого (наприклад, Радуницю, Русалії). Наш народ вірить, що Предки сприяють цвітінню і дозріванню плодів, охороняють ниви, садки і городи... Тому в ці дні приносили жертви Роду і Рожаницям, як родинним Богам. Саме їм урочисто виготовляли і запалювали спасівські свічі з нового воску,
кришили хліб, виливали медовий напій. До нас дійшли давні язичницькі молитви, що читалися до кожної свічки (а їх було три - «трійця»):
«Пресвята родюча Земле наша, ниви, сади, городи - світ Сонця вам!
Праведне Сонце, Місяцю ясний, Зорі світлі, Небо пречисте, будьте
милостиві до людей і до худібки! Ліси, води, повітря чисте, всі душі
праведні, лада наші - всім вам на добро, на пожиток!».



(Катерина Білокур. Яблучний Спас)

Як бачимо, тут прославляються давні, саме язичницькі Боги - Сонце, Місяць, Зорі, Земля, Небо та духи Предків, якими відає Бог Велес. Недаремно в обжинковому обряді Велесу присвячуються останні незжаті колосся, які просто на полі урочисто зав’язуються червоною стрічкою і яким приноситься в жертву хлібина. Цей обряд має назву Велесової або
Спасової Бороди (подекуди - Дідова Борода). Все це красномовно засвідчує давність релігійної традиції, яку не змогли знищити тисячоліття.

Спасич (Спасівка) має три етапи

Перший - Маковій, або Спас на воді (Мокрий Спас), що пов’язується з Богинею Води Даною, або Мокошею, яка водночас є покровителькою жінок, родючості, рослинності - взагалі водної стихії.
До Першого Спасa пасічники відбирають мед, щільники (соти), топлять віск; господині заготовляють мак та зілля, квіти, колосся для вінків - все це призначене до освячення. В давнину саме в цей день відбувалось богослужіння біля
річок та джерел, яким приносились жертви з меду та хліба.

 Мак в Україні - символ плодючості, оберіг від зловорожих сил.

 
(К. Білокур. Богданівські яблука)

Друге свято цього циклу - Яблучний Спас, або Спас на горі .

Церква до цього свята пристосувала свою легенду про преображення Ісуса на горі Фавор. Однак маємо один з багатьох прикладів накладання пізніших міфів на давні язичницькі звичаї, адже Боги Спаси вшановувалися на високих горах, скелях або біля джерел (у місцях, які люблять Боги). Тут відбувалися також військові братчини, тризни, поминання загиблих воїнів.

В Україні була дуже сильно розвинута магія початку, тому й перші плоди Землі потребували ритуального освячення, щоб забезпечити достаток протягом року. А це досягалося і через пожертву. Приносили жертви воді,
вогню, волхвам, кумам та сусідам, яких наділяли яблуками, грушами, медом, сотами тощо.
Водночас здійснювалося і поминання предків, після братчини казали: «З нами попоїли й ті душі, яких споминали». Освячені «початки» зберігали до нового врожаю або початку посіву, їх використовували протягом року для лікування, підкурювання, оберегу, а по закінченні річного круга (Кола Сварожого) - ритуально знищували рештки, тобто кидали в багаття, на городи, на воду. Напередодні Другого Спаса  подекуди збереглося таємниче заклинання Житника
- духа ниви, щоб земля була родючою. На Яблучний Спас також побутували обряди з водою: свяченою водою окроплювали зорану під озимі землю.




Третій Спас має назву Хлібного Спаса 
 До цього дня господиня випікає перший хліб з нового врожаю. З хлібом-сіллю спроводжає вона господаря в поле, де він засіє озимину. В язичницькій вірі не було спасівського посту, як це є в християнстві.


(За Галиною Лозко)

~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~
Віночок на Спаса



Українські віночки були віковими, ритуальними, звичаєвими, магічними.
Один із таких віночків – вінок Спаса плетуть на весні, як заквітнуть зозулині черевички та яблуні. Додають ще вишневі листочки.
Надягають вінок лише на Спаса (19 серпня).
До віночка прив*язувалися відповідні стрічки: посередені – жовтогаряча, далі голубі, сині, жовті, фіолетові – кольори Спаса. Жовтий – колір сонця.


Йшов Спас до Сонця – Ярила і просив у нього один промінчик весни, щоб освятити ним весняні квіти з дівочого віночка.  А Ярило відповідало: «Я тобі дам промінчик мудрості і здоров*я. але мусиш мені принести в долонях дві краплинки голубої водиці (тому й голубі стрічки), зіроньки
ночі синьої (сині), радість життя (жовті) та мудрість людську
(фіолетові)».
Спас дає на те згоду і через три дні все обіцяне приносить Сонцю.  А Сонце вручає вій промінь, святить дерева. Торкається кожної гілочки. Яблука. Сливочки…

Одягали той віночок дитині з трьох років. На Спаса.
Як давали яблучко та приказували: «Здоровому тілу – здоровий дух!»


(З книги "Українське народознавство в дошкільному закладі")


Тож будьте Здорові й Тілом і Духом!


Ваша Ружа .


 

Свято Маковея або Медовий Спас

Вітаю всіх зі Святом! Будьте Здорові й Щасливі! Достатку й Щедрого Врожаю на полі та на ниві Життя!

Нема цвіту кращого від маківочки, Нема роду милішого від матіночки.

На Маковія кожний мав букет квітів, в якому обов’язково присутні великі достиглі голівки маку. Такий букет називається «маковійчик» або «маковейка» і в ньому можуть бути і чорнобривці, і жоржини, і айстри, і гвоздики, і барвінок, а також різні трави (які в народі називають зіллям, зіллячком): васильки, м'ята, чебрець, любисток, петрові батоги, полин, деревій, будяк-пристрітник. На житомирському Поліссі до маковійнового букета додають морквинку, невеликі качани кукурудзи, горох, квасолю, кріп. На Черкащині колись вважали, що на Маковія треба обов'язково посвятити квіти, бо «від цього квітне господарство». Святити несли також вінок із квітів і колосків, посередині якого ставили свічечку. На Поділлі святили цілий сніп городини та зілля, обв’язаний червоною китайкою. З ним урочисто обходили всю господу, хату, городи, сподіваючись і на наступний рік отримати гарний врожай і примноження в господарстві.
Після освячення маковійчика кладуть за образами, і він зберігатиметься там аж до весни, а деякими травами і маком будуть користуватися за необхідності, адже «освячене зело до всякої слабості здібне». Весною мак розсівають по городу, а сухі квіти на Благовіщення дівчата вплітають до своїх кіс – «щоб не випало з голови волосся». Сакральний статус маку в українців був доволі високим. Ним обсипали корів і господу «від усього лихого». На Черкащині маком обсипали «всяку новопримножену тварину», приказуючи: «Щоб було в господарстві стільки тварин, як у маківці зернин». Цікаво, що навіть зараз дехто з міських жителів зберіг цю народну традицію ставлення до маку як до оберегу. Наприклад, посипають маком біля порогу квартири, де народилася дитина, щоб її не наврочала якась людина, що прийде провідати породіллю. Окрім звичайного городнього маку дівки-чарівниці на Маковія святили мак-видюк (самосійний мак), що вживався як засіб проти чар від відьом, а також проти упирів і так званих «ходячих покійників». Таким маком треба було обсипати навкруги себе або обсипати дім – зробити магічне коло з маку – тоді всі вроки і хитрощі відьми пропадуть безслідно. За народними уявленнями, відьма або упир не могли заподіяти людині шкоди, аж поки не визбирають весь мак до зернини. Вважалося, що відьми дуже боялися такого маку, особливо з першої маківки, яку вони намагалися вирвати на чужому городі. На Маковія святили також свіжовикачаний мед у стільниках, щедро пригощаючись ним. Ритуальною їжею в цей день були «шуліки» - печені коржі, які ламають на дрібні шматочки в макітру і заливають медовою ситою та розтертим маком. Ця їжа досить смачна, особливо її люблять діти. Готували також пироги, вареники, пампушки з маком, різноманітні медяники та маківники. Одна бабуся-киянка, яка дожила до 120 років, близько 1890 року розповідала, що за часів її молодості існував у Києві звичай – на Маковея всі кияни сходилися та з’їжджалися на Дніпро святити воду. А чоловіче населення переважно вдягалося в козацький одяг. Свято Маковія називається в народі святом першого Спаса, медовим Спасом – або Спасом на воді, Спасом водяним. Хворі пропасницею купалися в цей день у річці, бо вода на Маковея вважається цілющою. Освячена цього дня вода цінується не менше стрітенської і вважається надзвичайно корисною від усіх хвороб. В цей день святили також колодязі та воду в річках. За свідченням Михайла Максимовича, на Київщині цією водою кропили ожереди (копиці сіна), щоб уберегти їх від мишей, кропили бджіл, а також пили цю воду, вмивалися нею з метою очищення від усього лихого.
Інформацію взято  >> ТУТ <<
Страницы:
1
2
3
предыдущая
следующая