Подарите детям сказку!
Сказочные герои оставят незабываемое впечатление от представлений театра кукол"КАСПЕР». Дед Мороз поздравит Вашего малыша с Новым Годом. Также, мы открыты к сотрудничеству с детскими садами и школами.
тел./факс: +38(044)404-80-10, (067)230-69-21e-mai:[email protected] www.teatr-kasper.uaprom.net
26 жовтня о 19.00 на малій сцені НПМ «Україна» буде показано прем’єрну виставу Львівського академічного театру ім. Леся Курбаса «Лісова пісня» за однойменною драмою-феєрією Лесі Українки.
«Лісову пісню» режисер Андрій Приходько поставив для «курбасівців» на честь 140-річчя від дня народження Лесі Українки. Ця постановка балансує між інноваційним, сміливим, несподіваним прочитанням хрестоматійного твору та уважним, обережним ставленням до авторського тексту. «Лісова пісня» театру Леся Курбаса – є щемкою та емоційною, і, водночас інтелектуальною. У ній звучить справжня українська музика від гуртів «Кросна», «Божичі» та «Древо», а також спів сопілки. Вона є театральним міксом сюрреалізму, народних традицій та мистецьких експериментів. Для постановника та акторів вистави головною є проблема людини, яка, втрачаючи глибинне та природне, позбавляється власної сутності. На очах у глядача відбувається гра з простором, а костюми й музика апелюють до чуттєвості. «Лісова пісня» іде у «трьох колядах», зміна яких символізує не тільки зміну сезону, але й зміну стану душі.
- перша частина «СВЯТО», де людина відкриває, пізнає природу як Кохання і кохання як Природу, складається з прадавніх ритуалів і пісень (розігрується як українські народні дійства);
- друга частина «КЛОПІТ», де в метушні, побутових сварках герої вистави втрачають поезію, переходять на брудну прозу і врешті взагалі втрачають рідну мову, (в жанрі реалістичної драми);
- третя частина «СМЕРТЬ», де на місці колишнього розквіту і краси панують сучасні злидні, деградація, де герой, дійшовши до повного духовного занепаду, гине (документальний театр, що доходить до сюрреалізму).
І ще одна несподіванка!!! Під час перегляду вистави глядачі відчувають себе безпосередніми учасниками дійства, причетними до краси природи, а іноді й доволі жорсткого світу людини.
«ГОТЕЛЬ МАФУСАЇЛ»
Imitating the dog
Вперше в Україні! 12-13 вересня в малому залі Палацу "Україна" о 19.00
Сценарій та режисура – Ендрю Квік та Піт Брукс
Декорації – Лора Гопкінс
Саундтрек – Дейл Бойнтон
Монтаж – Саймон Вейнрайт та Сет Гонор
Гаррі працює нічним портьє у готелі в одному з європейських міст, що потерпає від війни. Незважаючи на далекі відлуння гарматного вогню та мінометного обстрілу, у своїй роботі він цінує спокій та усамітнення. Його сповнює вдячність , адже усе, що він мусить робити, – це реєструвати гостей та показувати їм їхні кімнати. Однак у Гаррі є одна проблема, яку він відчайдушно намагається подолати, - він не пам’ятає, як потрапив до готелю, або ж чим він займався раніше. Він навіть не впевнений, чи Гаррі – його справжнє ім’я.
Дивакувата пара порушує спокій вечорів Гаррі на робочому місці, дражнучи його історіями з його власного минулого… Згодом він дізнається, чому готель сповнений дивних звуків та шепотінь. Фатальне покарання Гаррі – чути та витримувати ці історіі знову й знову…
ПОСТАНОВНИКИ
Imitating the dog - одна з передових театральних труп Сполученого Королівства, що не припиняє дивувати глядачів та критиків винахідливістю композиціїї та інновативними театральними формами.
Театр засновано у Лідсі в 1998 році. Відтоді трупа представила 5 великих спектаклів, серед яких – «Готель Мафусаїл: Einmal ist Kenimal (одного разу значить ніколи)» (1999), «Ковчег» (2000), «Злочинні насолоди» (2001), «П’ять миль і падіння» (2002/3), «Келлерман» (2009) та «Казки з бару «Загублені душі» (2009/10), а також багато малих перформансів та освітніх проектів.
Для Imitating the dog характерне виконання, у якому поєднуються експерименти з оповіданням та сюжетною проекцією у сучасному театральному досвіді. Трупа використовує у своїх постановках цифрові медіа, дизайн та фізичний перформанс з метою створення самобутніх світів, у яких досліджуються загально людські та особисті одержимості, а саме – власна ідентичність, смерть, любов та сексуальність.
Вибір критиків Guardian Листопад 2006
«…не схожа на жодну іншу виставу, що коли-небудь бачив… інтригуюючий, успішний сюжетний експеримент та у той же час самостійний витвір мистецтва» (Yorkshire Evening Post).
Актори: Морвен Макбет, Ричард Малкольм, Домінік Фітч, Анна Вілсон-Гол.
Для премьеры драмы "Кто убил молодого В.?", созданной по мотивам всколыхнувшей немецкое общество в начале 70-х годов книги "Новые страдания молодого В." Ульриха Пленцдорфа, Театр на Подоле абонировал новую для себя площадку – и за этим решением угадывается не только территориальная экспансия, но и некий программный жест. Сам текст, содержащий десятки аллюзий на классический роман Гете о юноше Вертере, покончившем с собой из-за несчастной любви, не совсем привычен для киевской сцены: размышлять о душевных терзаниях безусых идеалистов, некомфортной для романтиков социальной среде в наших театрах в последние годы как-то не принято. А то, что спектакль, безусловно, не обойдется без критических инвектив в адрес общества, зараженного меркантилизмом, сомневаться не приходится: режиссер Георг Жено, знакомый нашим театралам по постановке "Julia&Romeo.com" ("Norway. Today") в Русской драме, и сам принадлежит к породе тонкокожих, эмпатичных людей, страдающих от дисгармонии и несправедливости мира. Приехав несколько лет назад в Россию из Германии для прохождения альтернативной службы в качестве преподавателя немецкого языка, он увлекся театром, прошел курс режиссуры у Марка Захарова и начал создавать спектакли в стиле "вербатим" – не отфильтрованной, документальной хроники жизни.
