Був у Ніжині.

ДУЖЕ КОРОТКО: можна принаймні раз поїхати, до того ж це не дуже далеко від Києва.

КОРОТКО: Ніжин -- районний центр Чернігівської області, населення -- понад 70 тис., відомий майже 1000 років і має цікавий історичний центр. Великий залізничний вузол.

Любителі подорожей і старовинної архітектури тут знайдуть чим зайнятися протягом половини дня. Зручно їхати залізницею -- 2-3 години з Київ-Пас електричкою (є швидкі комфортні експреси). Тут є пару світлин від аффтара: http://photo.i.ua/user/985057/266251/ (будуть іще).

РОЗЛОГО:

Місто є помірно депресивним, оскільки не всі заводи працюють, як раніше. Але рятує близькість до Києва та залізниці -- дуже багато людей "роблять" у столиці чи на УЗ вахтовим методом "сутки на двоє/троє". Обізнані люди кажуть, що за останніх років 5-10  усе стало помітно краще. З’являються різні супермаркети, відновлюється інфраструктура тощо. Військовий аеродром на півночі міста раніше обслуговував стратегічні бомбардувальники, а зараз виживає завдяки МНС. Відтік людей на ПМЖ до Києва ще з радянських часів компенсується рухом із сіл у радіусі 50 км до Ніжина. Багато хто з них тут зупиняється й обживається. Гопніки в місті присутні -- сам бачив. :) Але в центрі все більш-менш пристойно. Молодь переважно російськомовна, люди старші все-таки більше спілкуються українською.

На відміну, скажімо, від Броварів, тут є великий історичний центр, а спальні 5...9-поверхові мікрорайони розкидано острівцями серед моря приватного сектору. Їздять маршрутки (переважно ГАЗелі з високим дахом), але маршрутів небагато й чи не половину з них створено за схемою "вокзал -- центр -- базар -- а далі ще кудись". Популярні місця для приїжджих людей -- базар, районна поліклініка та різні установи. Туристів із Києва небагато, але є.

Залізнична станція -- вузлова (4 напрямки), транзитна. Тому вокзал багатолюдний -- електрички, дізеля, пасажирські поїзди постійно прибувають і кудись відбувають. Із самого початку дивує дивна Т-подібна естакада біля вокзалу, де над землею дороги зустрічаються під прямим кутом. Живописна масивна водокачка з синім дерев’яним верхом комусь, можливо, теж "доставить". :)

Кажуть, що коли архітектор майбутнього вокзалу приїхав до міста, його погано зустріли. "Ну й покажу я вам вокзал!" -- приблизно так ніби-то спересердя сказав автор -- і побудував вокзал із протилежного від міста боку. :) Відтоді ніжинці вимушені були ходити через колії, поки в радянські часи не збудували пішохідний місток.

Одразу за мостом праворуч можна угледіти пам’ятник "гурку".

Далі вулицею Шевченка маршрутка повезе в центр (близько 2-3 км від вокзалу), де праворуч можна побачити спочатку танчік:

 а за ним -- пам’ятник вождю світового цього самого. Центральна площа чомусь досі зветься його ім’ям.

Можна вийти тут, а можна вздовж річки Остер доїхати до базару (ще зупинки дві). Останній знаходиться на місці колишньої фортеці й займає чималу площу (десь як третина Троєщинського). Ціни -- такі ж, як у Києві, місцями на десятку менші. Головна відмінність від більшості київських базарів -- тут продають пташенят. :) Яскраво виражених іноземних торгівців бачив тільки двох, та й то під базаром у лавці. Прямо посеред базару височіє дзвіниця церкви. Дуже незвично чути голосні дзвони, споглядаючи при цьому ряди з різним барахлом.

У північно-східній частині базару є цікава замкоподібна споруда, де ніби-то був річковий причал, потім -- електростанція, а зараз -- дитяча спортивна школа.

Біля базару є ще одна велика церква (на південному сході, там не був), а також магазинчики (на півночі) в дуже старих одноповерхових будинках і щось типу гігамаркету (два магазини відомих мереж електроніки + продмаг). За базаром і Остром по вулиці Московській можна знайти давню церкву (близько 250 років), реставрацію якої так і не закінчили поки що. Я до неї не дійшов, а тільки здалеку зафотав. :)

На захід від базару через малолюдний історичний центр іде старовинна (пішохідна!) вулиця Гоголя, в 300-метровому околі якої є більшість древніх пам’яток. Основні об’єкти туризму -- старовинні церкви, яких у Ніжині більше 10 й куполи яких можна легко побачити здаля серед 1...2-поверхової забудови. Є навіть Миколаївський храм 350-літньої давнини (свідок сумнозвісної "Чорної Ради").

Біля нього (на півночі) -- 3 церкви, з них 2 побудовано греками.

Південніше від найстарішого Миколаївського храму знаходяться будинок культури (колишня церква 1842 р.), руїни кінотеатру, а також старовинна поштова станція з музеєм.

У глибині невеликого парку по вулиці Гоголя (не проґавте!) є першій у Галактиці пам’ятник Миколі Васильовичу, подивившись на який праворуч, можна вгледіти профіль чоловіка. Кажуть, це скульптор побавився. :)

Ближче до центральної площі є дві церкви, які знаходяться в поганому стані. Одну почав відновлювати чоловічий монастир, але грошей не вистачає. Є надія, що до 300-ліття храму (2016) його таки відреставрують. 

За іншу (зовсім біля центральної площі) ніяк не візьмуться. Кажуть, там є архів старих документів, розбирати які нікому не хочеться. А між іншим, із балкону церкви колись давно ніби промовляв Св. Іоанн Кронштадтський.

Центральна площа є типовим зразком соцреалізму й місцем для зібрань із різних урочистих нагод. Якщо піти на захід, то можна десь віднайти жіночий монастир, але я знову ж таки туди не дійшов. Зате побував біля Універу, якому вже 200 років і де навчався Гоголь. Сайт Універу вбиває наповал своїм гаслом ("Ми навчили Гоголя - навчимо і вас!..") і похабною флеш-анімацією, тому навіть не знаю, чи варто туди заглядати. :)

Універ знаходиться за Остром на північ від центру. Туди або можна пройти пішки (біля Графського парку), або проїхати одну зупинку й перейти через річку іншим мостом -- там буде старовинний білий головний корпус, побудований на кошти "прем’єр-міністра Росії" князя Безбородька. 

Поряд є симпатичний сквер із погаслим вічним вогнем, а захід від Універу є Графський парк із озером, театром і оригінальною церквою (там теж не побував).

Серед особливостей архітектури також варто відмітити велику кількість старих будинків-хат, у яких вікна -- зі ставнями. Ця деталь сильно кидається в вічі. Окрім охоронної функції, ставні мали й інші. Раніше зими були суворішими (з морозами -40 і снігопадами), а ставні зберігають тепло та захищають вікна від двометрового шару снігу, який може банально видавити шибку всередину. :)

Скрутніше економічне становище порівняно з Києвом спричиняє два фактори, що впливають на архітектуру. Через брак коштів у бюджеті є чимало не доглянутих як слід старовинних споруд. Але оскільки земля відносно дешева, то навмисна руйнація цих будівель (аби на їх місці звести чергову "стекляшку") й надбудова-перебудова відбуваються ПОВІЛЬНІШЕ, ніж у столиці. Але відбуваються (вичитав у інеті). Зокрема, при побудові біля центральної площі нового корпусу Агротехнічного інституту (там, де танчік).

Якщо коротко підсумувати, то сюди варто приїхати. Причому достатньо виїхати з Києва о 9:00-10:00, а вже о 18:00 можна сміло сідати, наприклад, у чернігівську комфортну електричку й майже без зупинок, сидячи на своєму заброньованому пронумерованому місці, дивитися, як за вікном пропливають ліси, села й поля, приємно згадуючи Ніжин і чекаючи, поки на обрії з’являться Броварі (а там уже недовго їхати :)).

P. S. Дуже багато інформації про Ніжин -- тут. Багато фотографій на нашому порталі -- в колеги Ustimenko: http://photo.i.ua/user/3538300/263950/. Мапа міста з фотографіями (від Panoramio) та номерами будинків -- Meta.ua. Серед фото можна знайти знімки з висоти пташиного польоту -- за ними легко зорієнтуватися.