Розстилає дорога сувоєм сукно -Мчить вдоволено біла автівка.Повертаюсь додому... Дивлюся в вікно.Скоро прийме в обійми домівка.Вітерець ворохобить деревам чуби, Пестить хмарки на овиді сивім.Половіють жита - будуть добрі хліби...-Здрастуй, люба Черкащино, мила!В млості й шепоті трав умлівають поля.Переповнююсь ніжністю й щемом:Може, є десь на світі і краща земля, Та одну я вважаю Едемом.Гідна подиву слава її вікова, Тому кращої в світі не знаю!З потаємних глибин віднаходжу словаІ натхненно у...

Читати далі...

Хтось у мені (напевно, це народ)Уперто і відверто протестуєПроти брехні, якою "патріот"Щодня мене по зав'язку годує.Втлумачує, що з ночі до ранняВін думає про неньку Україну, А сам тихцем за пляшкою винаЛлє слізоньки за путінську країну.Як пес, зітхає: "Ах, расєя, мать..."Їй зазирає віддано у вічі.А може, дулю та під носа дастьЧи пенсію підвищить вдвічі.О, в тій країні справді щастя й рай!Ти тільки, друже, трішечки кувікни, Сибір чи Соловки - що хочеш вибирай...

Читати далі...

Зове мене знову мережка-стежина, Де дух мох предків у отчому доміНа черені гріє і пОперек, й спину, Й мугика пісні, так до болю знайомі.[ Читати далі ]

[Приєднана картинка]Ми говоримо на кожному кроці, як у нас погано в людському суспільстві, і забуваємо про те, якою ж гарною створив Господь землю нашу, для нас, Людей...У рідному краї і зорі яскраві, В нім сонечко пестить долоні землі.І трепетно носять у рідному країЖуравлики весни на світлім крилі.У рідному краї хліба колосяться, А маки червоні вплелися в жита.Тут бані церков в небесах золотяться, Колишуть молитви на теплих вітрах.Вітчизни я іншої в світі не знаю, Вбираю у себе...

Читати далі...

Знівечена до крові лезом гострим своїх же прадідівських шабель і сокир. І що там вороги – на них немає злості, Вони лиш впевненості додають і сил. А діти… Біль на серце каменем лягає, як, замість стати втіленням твоїх надій, вони сиру могилу власноруч копають, щоб заживо похоронити тебе в ній. Безумці! Вони досі й так не зрозуміли, Що ти безсмертна, що нема таких могил, які б вмістили твою душу й твоє тіло, що величі твоєї не сховати крил! Знедолена, але безсмертна рідна мово...

Читати далі...

«Встань з колін, Україно! – чомусь закликають,– Піднімися, вже годі покори століть…» Тільки я України такої не знаю, Що скорилась і що на колінах стоїть… Ні, моя Україна не падала в ноги, Не покірною була рабинею, ні! Україна моя крізь всі терни-дороги Йшла із піснею й вірою, хай і в вогні! Україна моя всі свої небокраї Умивала від крові поранених душ Своїх дочок й синів… і всміхалась… Я знаю Україну нескорену – тільки таку! Хоронити мою Україну не треба! Бо не плаче вона –...

Читати далі...