Нагадаємо, що папа римський Бенедикт XVI висловив думку про те, що він збирається реабілітувати Мартіна Лютера. Щоб оправдати великого реформатора, понтифік має намір заявити, що він зовсім не бажав розколоти християнство, а лише мав намір очистити церкву. Але те, як ставився до папства сам Мартін Лютер, свідчить про зворотнє. Мартін Лютер залишив католицизм з наступної причини – він ідентифікував папство, як владу антихриста!
Мартін Лютер, великий німецький реформатор, засновник німецького протестантизму, народився 10 листопада 1483 року в Ейслебене (Саксонія) у родині колишнього рудокопа, що став одним із власників плавильні і міднорудних розробок. Закінчивши в 1505 році Ерфуртський університет зі ступенем магістра, Лютер вступив до августинського монастиря в Ерфурті. У 1508 році він почав читати лекції у Віттенберзькому університеті, з 1512 року – доктор богослов'я. В час підйому громадського руху в Німеччині та критики католицької церкви, Мартін Лютер виступив з тезами проти індульгенцій. 31 жовтня 1517 року, вже будучи поважним доктором богослов'я, Лютер вивісив на дверях Віттенберзької церкви 95 тез, які містили основні положення його нового релігійного учення, що заперечувало основні догмати і весь лад католицької церкви.
Протягом цілих століть вирок Риму про відлучення від церкви вселяв страх самим могутнім монархам. Він піддавав найсильніші імперії нещастю і спустошенню. На тих, хто піддавався цьому прокляттю, дивилися зі страхом і жахом; вони назавжди втрачали своїх колишніх друзів, з ними поводилися, як з самими гіршими злочинцями. Лютер, знаючи про ту жахливу бурю, яка готова була вибухнути над ним, писав: "Я не знаю, що станеться, і не хочу знати. Коли б не був нанесений удар, я буду спокійний ... Якщо навіть листя не обсипаються без волі Отця, то тим більше ми можемо бути впевнені в Його турботі про нас. Не важко померти за Слово, бо коли Слово стало плоттю, Воно померло Само. Якщо ми помремо з Ним; якщо ми пройдемо через все те, через що Він пройшов раніше за нас, то будемо там, де і Він, навіки, назавжди" (D 'Aubigne, 3d London ed., Walther, 1840, т. 6, р. 9).
Коли папська булла дійшла до Лютера, він сказав: "Я зневажаю і відкидаю її, як безбожну і брехливу. ...Вона засуджує самого Христа. ...Я тішуся з того, що можу трохи постраждати за цей самий світлий ідеал. Я вже відчуваю себе вільніше, бо я знаю, нарешті, що папа – це антихрист, і його престол – це престол самого диявола" (D 'Aubigne, т. 6, р. 9). У присутності багатьох студентів, докторів, жителів міста він спалив буллу з її канонічними законами, постановами та спеціальними правилами, що підтримують авторитет папської влади. "Мої вороги мали право спалювати мої книги, – сказав він, – перекручувати істину у свідомості простого народу і нищити їх душі, а тепер, виходячи з усього цього, у відповідь на все це, я спалюю їхні книги. Тепер почнеться найсерйозніша боротьба. До цих пір я тільки злегка грав з папою. Я почав цю справу в ім'я Бога, і вона буде закінчена без мене Його могутністю "(Там же, т. 6, р. 10).
Історики коментують ставлення Мартіна Лютера до папського Риму наступним чином. "Лютер довів, на підставі бачення Данила і св. Іоанна, послань св. апостола Павла, Петра та Юди, що правління антихриста, передбачене й описане в Біблії, виконалося в правлінні папської Риму" (Історія Реформації 16 століття. Марло Дабігн, книга 6 , глава 12, с. 15). Слід зазначити, що Мартін Лютер був не єдиний у своїх висловлюваннях про католицизм. Нижче розглянемо висловлювання інших протестантів.
Джон Кальвін (1509-1564), пресвітеріанин
"Деякі люди вважають нас занадто строгими і прискіпливими, коли ми називаємо Римського понтифіка антихристом. Але ті, що дотримуються такої думки, не усвідомлюють, що з такою ж упередженістю вони відносяться до самого Павла, оскільки ми після нього проповідуємо і використовуємо його мову .. Я змушений нагадати про те, що слова Павла у другому посланні до солунян, 2 главі, не можуть бути жодним чином витлумачені інакше, як тільки по відношенню до папства. "(Інститути Християнства, Джон Кальвін).
Джон Нокс (1505 - 1572), шотландець, пресвітеріанин
Джон Нокс стверджував, що "тиранія папської режиму, яка насаджувалася в церкві на протязі багатьох століть була самим антихристом, сином погибелі, про якого говорить Павло." (Листи Цюріха, Джон Нокс, с. 199).
Фома Кранмер (1489 - 1556), англіканець
"Ми прийшли до висновку, що Рим – це престол антихриста, і папа – це сам антихрист. Я можу довести це на основі багатьох текстів Писання, на підставі стародавніх письменників і вагомих аргументів (посилаючись на пророцтва Даниїла та Об'явлення). (Праці Кранмера, том 1, сс. 6-9).
Роджер Вільямс (1603-1683), баптист
Пастор Вільямс говорив про папу як про "удаваного намісника Христа на Землі, який сидить як Бог у храмі Божому, підносячи себе не тільки вище всього, званого Богом, але і над душами і свідомістю всіх своїх підопічних, навіть вище Духа Христа, Святого Духа і навіть вище Самого Бога.., промовляючи проти Бога небесного, і задумуючи змінити святкові часи і закон, але він є син погибелі"(2 Солунян, 2 глава). (Пророча віра наших батьків, Фрум, т. 3, с. 52).
Джон Уеслі, засновник методистської церкви
"Цей звір – це папство в Римі, яке прийшло до влади в шостому столітті, править зараз, і ще буде правити деякий час. Саме про цю і ніяку іншу владу на землі говорить весь текст, кожен його елемент у всіх відносинах. Цей звір – це духовна політична влада, протилежна царству Христа. Це не просто духовна або церковна влада, не просто світська чи політична влада, але союз обидвох згаданих гілок влади ".(Біблійний коментар, Джон Уеслі, с. 113).
"Велика хмара свідків: Вікліфф, Тіндаль, Лютер, Кальвін, Кранмер, в сімнадцятому столітті Буньян, перекладачі Біблії короля Якова, і видавці Вестмінстерського і Баптистського ісповідання віри, Ісаак Ньютон, Уеслі, Вітфілд, Джонатан Едвардс, більш недавні Ч. Сперджен, єпископ Д. С. Райл, др.Мартін Ллойд-Джоунс, всі вони разом з багатьма іншими сприймали посаду папи як антихриста" ("Всі дороги ведуть у Рим", Майкл Семів, Видавництво Дорчестер Хаус, 1991, с. 20).
