Сонце вітер і жінка
- 06.03.10, 17:56
****************************************************************
*******************************************************************
Вітер юну жінку обіймав
Весняного сонячного рання,
Сірі очі цілував,
Русі коси розплітав,
Говорив палкі слова кохання.
А жінка від щастя мружилась сонно,
До вітру смагляві руки тягнула,
А потім гордо дивилась на сонце
І не змигнула.
А жінка себе почувала княгинею,
А жінці всесвіт під ноги стелився.
Їй вітер шептав:
– Ми удвох не загинемо!
І ніжно на груди хилився.
Десь ополудні погода стихла:
Все пролетіло, сліду не лишило.
Жінка сиділа печальна і тиха,
І сонце сльози її сушило.
****************************************
*****************
14
