Дія відбувалась на лазурному березі Криму.
Мені завжди хочеться їсти, а до базара від моря далеко пильно й спекотно, тому моя мати з сестрою взагалі не хотіли туда ходити.
Що мені робити, я чоловік і потребую в калоріях щодня.
До того ж я багато плаваю і апетит не спить, короче, жрать хотца!
Надягнув морськи причіндали: маска, трубка, ласти і пішов в далеке плавання.
З першим уловом назбирав сітку рапанів та пару крабів. Приглядів пару рибок, вирішив зробити копьйо. Знайшов старий шампур, добряче наточив, насадив на палицю - спіймав і рибку . Вона була маленька і мої рідненьки швиденько її заточили.
Далі був хлопець з Москви, побачив моє копьйо, в його уявленні щось на кшталт "Чунга-чанга", і пісклявим голосом став клянчити:
-Ой пап, гляди капьё, ой классно б было такое в Москву, как сувенир привести.
-Можно Вы подарите мне, а я буду его друзьям , как сувенир показывать.
Я мовчу, загараю.
-Ну будь-ласка.
я вже думав про наземне палювання, лежу й думаю, а шо як москаліка на коп’ї привезти - ото б сувенир був!
Тут, нарешті, сестра підключилась. Вчасно, треба сказати.
-Парень, понимаешь это не просто сувенир, этим копьем мой брат добывает нам пищу с моря. Ты себе его заберешь, а нас без еды оставишь.
Не те щоб сестра перебила бажання...Ажиотаж спав.
Москалик зробив вигляд, що "не дуже й хтілось".
P.S. А ще в мене дюже старенький телефон fly. Його давним-давно мені подарили друзі на день народження. Я дорожу їх подарунком ,як пам’ятю...і все:) От що,честно кажучи, змусило мене написати історію свого життя. Якщо ви вважаєте, що цього замало для того, щоб виграти телефон, напішіть(це прохання жінкам), хто він справжній чоловік. Я постараюсь пришадати іншу історію наближену до вашого опису. Ця історія просто згадалась, тому що , мені здається, жінкі люлять чоловіків з копьйом, які добувають їм їжу.