Нещодавно погавкалась трохи з зоозахисниками які перебирають господарями для тварин яких вони прилаштовують. Їх основний аргумент - ми віддаємо тільки в найкращі руки (двоповерховий заміський будинок з годуванням супер-преміум кормами це виявляється не достатньо гарні руки для дворового кота), тільки в квартиру (ноу коментс взагалі) і залишаємо за собою право контролювати (аж до візитів додому) життя своїх підопічних. В результаті такої політики вже кілька людей готових взяти по моїй наводці кошеня, а то і дорослого кота у волонтерів просто розчарувались в зоозахисниках і або пішли на Куренівку або почали шукати тваринку по менш вибагливим знайомим.
Більш за все у всій цій історії мене вражає постійне ниття зоозахисників про нестачу грошей/корму/надцятого кота в однокімнатній хрущовці і т.д. Тобто на їх думку виходить що жити 15 котом на 20 м2 і їсти помиї це для кота краще ніж бути єдиним улюбленцем і валятися на подушках в приватному будинку з садом, тільки тому що в кілометрі від будинку проходить траса і гіпотетично коту може якогось дідька захотіти туди прогулятись...

"Peppermill GmbH" и берлинское рекламное агенства "Scholz & Friends" специально для немецкой ассоциации экологии и охраны природы (BUND) разработало проект, который представили под лозунгам: "Каждые 60 сек мы теряем кого-то очень важного на нашей планете. Каждая минута на счету и каждое пожертвование очень ценно". За что и получили, на мой взгляд заслуженную награду 2012 Cannes Lions Festival of Creativity