Виходячи з ініціятиви усім відомого свідомого блогера Олега КВ (отуточки) , що передумовлює та уможливлює всесвітньовідомість майбутнього львівського стейдіуму (чи, простіше б речнути, атлетичного фільду) назвою його йменням найсвідомішого у світі свідомого С. А. Бандери.



Зробивши детальну аналізу такого явища як наше з вами скрутне сьогодення, я дійшов до висновку, що всі ці негаразди спіткають нас з однієї єдиної на те причини.
Ні, ні, це не мова. Чи як її деякі (не будемо вказувати фінгером) уперто називають "язик". Хоча, про мову пізніше. Все набагато глибше. Й вельми ширше. Ніж довше.

Звичайно, це назви. Звичайнісінькі назвиськи всього, що ми бачимо перед собою, чим користуємось, чим маємо спілкування, тобто, простіше кажучи, звичайний верстандігунг, якщо хтось не зрозумів. І не треба окозамилюватись - так воно й є.

Ото ж звідси випливає дуже серьйозний вопріс, чи так би мовити, питання: що робити і як нам жити далі у ці непрості брутальні часи?

А жити у непрості брутальні часи нам просто: треба всього лише зробити деякі незначні перейменування назв, що негативно впливають на позитивність становища наявного суспільства, тобто укрогенетичного розвитку укр... (але ж будемо послідовні)

1.
Отож, почнемо з головного. Перш за все треба правильно йменувати країну. Треба визнати, що архаїчна назва "Україна" вже цілком не відповідає дійсності й нашим з вами взагалі нагальним потребам. Саме тому що знаходиться вона не з якогось-там краю, а саме в центрі усієї світобудови, тобто, Всесвіту. І саме тому треба не квапитись і щойно негайно назвати її славним йменням всесвітньо-найпатрийотнішого патрийота - нашого з вами галичанина Степана Бандери (Stepan Bandera) - просто, гучно і цнотливо - Бандерлянд.

Звичайно, все населення, що мешкає у цій славетній країні, автоматично стає бандерляндівцями, що не може не викликати задоволення в тому числі й навіть на генетичному рівні.

Крім того, це більш не дасть змоги усіляким москальським істотам, які чомусь називають себе "чєловєк", гидливо казати "на Украінє", най їх трафить отой шляк. І нехай вони вдусяться від злості - це буде правильно, тобто, зер гут і в добрім, зрозуміло, керунку.

2.
Далі треба зайнятися дещо другорядними питаннями - назви деяких міст теж потребують нашої пильної до них уваги. Наприклад, Львів. Ми повинні якнайшвидше  виправити цю вкрай прикру історичну помилку, бо левів в Украйні вже давно нема. Може десь і є трішечки в зоопарках, але ж це не є добре, коли назва славетнього міста асоціюється тільки із звірюгою, що сидить у клітці та безкоштовно жере наше українське м'ясо... Саме тому, вшановуючи пам'ять ще одного славетного галичанина Романа Шухевича (Roman Schuchewytsch), треба негайно перейменувати Львів в місто Шухер. Це також буде дуже добже.

3.
Також конче необхідно звернути увагу на таке місто, як Івано-Франківськ. Звичайно, можна погодитись з другою половиною назви - вона цілком українська, але ж перша є гидотнішим москальським йменням і повинна буди викресленою назавжди. Тому це місто треба називати дещо інакше - Бандеро-Котовськ. Тому що згідно новітнім вченим дослідженням було остаточно з'ясовано, що декілька котів, помилково задушених Бандерою, були справжніми українськими патрійотами, а один, навіть, цілком свідомо не розумів москальське "кіс-кіс", відкликаючись тільки на правильне "кис-кис". Тому їх пам'ять теж треба історично вшанувати як тих, що поклали своїх голів та хвостів за майбутню незалежність.

4. Й нарешті, дійшла черга до славного міста Києва. Чи як його ще називають деякі "Кієв" (Степан Бандера повбивав би...). Ви здивуєтесь, але ця назва повинна бути залишеною. Тому що в новій країні з оновленою назвою столицею вже буде місто Тернопіль, перейменоване в Степобандопіль. Єдине, що конче необхідно зробити: переназвати в ньому райони Канада і Аляска на щось інше. А то щось воно зараз взагалі якось не по-укра... пробачте, не по бандерляндівськи.

5. Й наприкінець - мовне питання. Тут все дуже просто. На кшталт, так би мовити. Звичайно, ми повинні поважати всілякі там різні діяспори та інші гидотні нашарування на славетньому тілі нашої неньки Бандерляндії. Тому в країні треба прийняти дво-, чи навіть тримовність. Першою державною мовою безумовно повинна бути українська мова. А другою - українська мова. А вже аж третьою треба зробити українську мову. Як бачите, мовна проблема вирішується остаточно. З подальшою потребою можна буде розбудувати чотиримовність, а може й п'ятимовність.

-------------
Але ж це тільки початок, браття козацького роду. Бо надалі треба буде зробити ще дуже багато перейменувань. Методично це дуже нескладно - треба лише першу літеру в слові замінити на "Б". Бо Степан Бандера вельми багато напрацював для нашого Бандерлянду. Треба вшанувати та пишатися. Наприклад, хліб буде називатися бліб, пиво - биво, комп'ютер - бомп'ютер, пляшка - бляшка. Блог - так і буде, це вже добре переназване.

І ось коли ми все це зробимо, тоді вже запануєм. Вороги, одразу повиздихають від заздрощів, і все в нас буде гаразд. Отакот.

Якщо я забув згадати ще про щось вкрай важливе, вельми препрашам. Тобто, ентшульдіген, якщо хтось не зрозумів. Беріть ваші пензлики і мейк йор комментс єнд обсервейшнз плиз.

І нарешті, авторське право: Усі права збережено в схроні та знедоступлено. Усілякі посилання чи копіювання матеріялу можуть бути уможливленими з посиланням на цю оригіналю.
-------------
Post Scriptum: Опс, ледве не забув: героям, звісно, слава. А як же інакше.

"Времена, когда мы были в оппозиции, когда нас преследовали и мы, как говорится, считали каждого человека — эти
времена давно уже в прошлом. Но сказать сейчас, сколько их точно будет - 50 тысяч, 100, 125 тысяч — я не могу. Я только твердо уверен, что весь Майдан будет заполнен", — заявил заместитель главы парламентской фракции БЮТ Ярослав Федорчук.

---

Сценка:
идет мужик, несет под руками две охапки зонтиков с милой нашему сердцу бело-красной символикой. В какой-то момент один из зонтиков выскальзывает на землю и рядом стоящая дама нагибается, пытаясь поднять его, чтобы подать мужику обратно. Мужик же в это время быстро наступает на зонтик ногой, чтобы не дать ей поднять, и кое-как сам запихивает выпавший зонтик обратно в охапку.

И был вечер субботы. И было 24 октября. И было это в районе центральной площади т.н. Независимости и Крещатика.

***
А накануне — телефонный звонок из киевского управления "культуры" в одну из городских музыкальных школ.
Телефонограмма: районный босс желает обеспечить явку биомассы на всенародный праздник — выдвижение кандидатки в президенты. Подобная честь, понятно, выпала и другим биоскоплениям — школам, библиотекам, вузам и прочим биомассовым установам.
Телефонограмму принимала зав. фортепианной биомассой, тут же позвонившая главному биомассажеру — директору школы с этой радостной вестью. Директор, понятно, возмутился и даже произнес патетические фразы про демократию, "не имеют права" и что сейчас же позвонит в управление "культуры" и наведет там порядок.

Однако через 10 минут перезвонил в школу и попросил, чтобы завотделом прошлась по классам и организовала явку педагогической биомассы с мотивацией "мы же не хотим, чтобы нам задерживали зарплату".

В результате описанных флуктуаций биомасса, собравшись в кучку, пошла к центральной площади, благо школа в 10-15 минутах ходьбы. И провела биомасса этот прекрасный вечер на Крещатике (к площади в то время уже просто нельзя было подойти физически), периодически пересчитываемая по головам как собственным биомассажером, так и начальством из управления "культуры" и руководимая им же в плане куда лучше подойти и где лучше стать.

И точно так же провела этот вечер биомасса из других городов Украины, будучи исключительно волею сердца свезенной в Киев автобусами с сумскими, житомирскими, днепропетровскими и проч. номерами, запрудившими все прилегающие к Крещатику улицы.

И чуть позднее, дома, одна единица биомассы беседовала на кухне со своей внучкой. Была хорошая фраза: "А-а-а, бабушка, так это вас туда водили, куда моя подружка пошла стоять за 50 гривень!".
 
***

А еще последние годы мне кажется, что Украина — это от слова "украсть".