Микола Вінграновський Коли моя рука, то тиха, то лукава, В промінні сну торкнеться губ твоїх І попливе по шиї і, небавом, З плеча на груди, із грудей до ніг ... Коли твоя рука, солодка, ніби слава, Червонооким пальчиком майне В лимонній тиші і коли мене У темну глибину поверне темна слада. У білій лодії тоді ми пливемо По водах любощів між берегами ночі: І голоси у гніздах ластівочі Стихають тихо ... Золоте кермо Заснулої хмарини понад полем, І спить рука в руці, і на щоці Краплина...

Читати далі...