Потріскують дрівця в моїм каміні.Відсуну вбік і суєту, й турботи, Візьму альбои у руки старовинний."Привіт", - звернусь до чорно-білих фото.Ось мила бабця дивиться у вічіНа мене щиро-добрими очима...Дідусь... Молодшим став за мене вдвічі, На Другій світовій солдат загинув...Тут мама юна, моя люба ненька, І кісниками зв'язані дві кіски...Ось я, тонесенька і молоденька, Жену на поле неслухняну кізку...А ось манюсінькі мої дівчатка, Від них так пахне молочком, квітками...Сміються...

Читати далі...

Говориш: "Ілюзії... Ними не тішся.Навіщо даремно втрачаєш літа?"Але без любові не пишуться вірші, Без неї душа в височінь не зліта.Ти кажеш: "Не вартий...Залиш у минулім..."Пусте... Головне, що у грудях щемить.Погано, коли почуття вже заснули, Коли всередИні мовчить, не саднить.Людина повинна сміятися, плакать, І марить минулим, в майбутнє зирнути.Щось гарне знайти, а потім утратить, І знов з головою в кохання пірнути.А пам'ять події з екрана не стерла:Нечасті побачення...

Читати далі...

[Приєднана картинка]Непроханий, непрощений, шаленийЗ'явився на порозі мого дому.В грудневий день, морозний і студений, Божився, що нелегко буть одному.Казав: "На вічній ковзанці життяЩе жоден не вберігся від падіння..."Здавалось щирим пізнє каяття, І зашпорами входило сумління.Даремно в душу стукали слова -Луна котилась сніжними полями.Колись любов моя була жива, Тепер вона покрилась кураями...Не повернути чистоти стосунків, Щемливих, недолюблених ночей..."Прости...&quot...

Читати далі...

Бездумно починаємо стосунки, Пірнаючи у вир нових чуттів.Зникаємо пізніше за лаштункиНе довгих днів, не місяців - років...Кохані ж наші, ті, що у минулім, Вночі вуста зімкнувши воскові, Гортають почуття, ні, не заснулі, До болю рідні, свіжі і - живі...А ми приходимо до них у мріях, У щемних споминах і світлих снах.Лишаємось дощем на мокрих віяхІ прОщенням в молИтвених словах...[Приєднана картинка]

[Приєднана картинка]В біле впокорені ніжні берізки, Білі у скверах і парках доріжки, Біля під'їздів білесенькі лавки, Білі у котика хвостик і лапки.Біла пташина сьогодні меніПише життєпис зими на вікні.Через міста, океани, світиБіле "люблю" зранку вимовив ти.

Не будіть в мені давно заснуле, Не тривожте згасле і минуле.Тільки вчора вами одболіла, Не чіпайте душу збайдужілу.Тиша не розбудить в душах грому, Пристрасть не замінить серця втому.Чи межу потрібно переходить, Щоб назавтра очі не відводить?Щось не те, я знаю - і страждаю, Щось не так, проте молю, благаю:Не буди минуле, ой, не треба...Захисти ...Спаси мене... Від себе.[Приєднана картинка]

[Приєднана картинка]Вже у вирій летять журавлі, А сніжинки - мені на долоні...Всі проблеми такі маліВ порівнЯнні із небом бездонним.Будуть інші кохані не спать, Обійнявшись, до самого ранку.Будуть інші пташок зустрічатьЙ будувати повітряні замки.І отак проводжать журавлівГен далеко, за обрій, у хмари...Може, проміжок часу малийПощастить їм лишитися в парі...

Тривожить біль необережно.Просію сумніви крізь сито -Прийду і сяду біля тебе, Погладжу скроні, снігом вкриті.Відкину геть скорботи квіти, Вдихну здоров'я в твоє тіло.І сонце усміхом освітить Передосіннє надвечір'я.Внесу в твій дім жмуток натхнення -Тобі відразу стане легше.Покриють промені черленіСтатечний погляд, сильні плечі.І ти одужаєш відразу - Запахне вересень медами.А ми нікому не розкажем, Що нить незрима є між нами.[Приєднана картинка] &nbsp...

Читати далі...

[Приєднана картинка]Світи, світи, місяцю, не вискочи, серце, Сяду я до човника - золоте весельце.Буде річка човника вусебіч хитати, А на тому березі мила зустрічати.Я ступлю на світлую зоряну доріжку:- Не змочи, коханая, у росиці ніжки.Не турбуйсь, лебедонько, пташко сіроока. - То візьми на рученьки мене, ясний сокіл!- Понесу до скирдоньки, де духмяне сіно, Доторкнусь вустами до рученьок білих.Розведу я, любая, сум-печаль руками, Спалах-блискавиця промайне між нами.Ніжністю покрию всю з...

Читати далі...

На скронях в тебе паморозь зимова.Застигли зморшки близ сумних очей.Й така ж інтимна, стишена розмова, До болю рідні порухи плечей...Колись в руках твоїх я тріпотіла, Повільно танула в обіймах воском.На вістрі почуттів вогнем горіла -І розсував залізні рамки простір.А зараз теплу душу відморозитьБоюсь, бо дихаєш уже зимою.На перехрестях чи у переходахДавно ми розминулися з тобою...На скронях в тебе паморозь зимова.В минулому лишилася розмова...

Читати далі...