[Приєднана картинка] Поверни мені моЮ усмІшку, Я без неї мріяти не вмію. І розбав її своєю хоч би трішки, Бо інакше вона сЕрця не зігріє. Поверни…Мені без неї важко. Сум не можу із душі прогнати. Та вона в твоїх руках, неначе пташка, Пригорнулася й не хоче відлітати. То й нехай залИшиться у тебе, Головне, щоб ТИ міг посміхатись. Задля твого щастя, якби було треба, Я б мільйони посмішок змогла віддати.

Уже настав той вирішальний час, Залежить все від кожного із нас. Чи світлою дорогою вперед іти, А чи залишитись назавжди у пітьмі. Багато зараз дуже вміють нарікати, Але чомусь не хочуть того знати, Що наша влада і усе, що навкруги,- Це відображення того, чим є вони самі. І не потрібно зовсім голосно кричати, Від цього світ не зможе кращим стати. А докорінно все навколишнє життя міняти Потрібно кожному із себе починати. І хай там що говорять, та я знаю, ...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Липневий день.Високий Замок. Кохання нашого світанок. Снують туристи.В’януть квіти. А ми з тобою, наче діти. У своїх мріях заблукали, Й нікого ми не помічали. Години бігли, наче миті, А ми одні у цілім світі. Для нас мелодія лунала, У серці ніжність проростала, Вже вечір перейшов у ранок. Нас поєднав Високий Замок.

[Приєднана картинка] Моя душа, мов пташка білокрила, Літає вільно у просторих небесах. Терпінню й мудрості вона училась, У неземних мандруючи світах. Її могутніх крил ніхто не поламає. Не почорніє від наклепів і обмов. Сильніш від зброї її Віра захищає, Й потужні два крила-Надія і Любов.

Нам життя дароване від Бога, Тільки ми його не вмієм цінувати. В ньому істина, і правда, і дорога, Він нас вчить любити і прощати. Ми усі його живі клітинки. В нього мить як вічність, вічність-мить. Ми у морі Всесвіту краплинки, А в краплинці кожній цілий світ. Він нам показав життя дорогу, І напитись дав живильної води. Він узяв наші печалі і тривоги, Ми ж його бездушно розп’яли. Істину в чужих світах шукаєм , Поклику душі чомусь не хочем чути. І трактати...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Ти дарував мені конвалії Тої весняної казкової пори. Ти називав мене коханою У тихі березневі вечори. Той аромат кохання і конвалій Туманом огортав нас до зорі. Через роки я все ще пам"ятаю З медовим присмаком вуста твої. Давно живем у різних ми реаліях, Кохання наше не зуміли зберегти. У той далекий вечір плакали конвалії, Коли з тобою розлучались назавжди. Були в моїм житті троянди і азалії, І орхідеї цвіт не раз у серце...

Читати далі...

У відблиску ранкової зорІ Травневий день свій шлях розпочинає. І світлим променем веснЯної пори Він нам у літо двері відчиняє. Прощається із нами вже весна. Дарує нам останні дні яскраві. “Ще зачекай…” Але не слухає вона. Порушувати часу хід не має права. Так швидко й ніжно по землі пройшла, Та слід у серці все ж зуміла залишИти. І дощиком рясним заплакала вона, Віддаючи нас у палкі обійми літа. Усю красу свою й тепло нам віддалА. Й квітучим кИлимом&nbsp...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Чому так часто ми цінуєм тих, кого втрачаєм? Чому про головне сказати не встигаєм? Чому так близько ми когось до серця підпускаєм? Й себе частинку добровільно залишаєм? Навіщо ці пусті слова, загальні фрази? Нема довіри вже, й нема обрАзи. Їх шовкові серця того не знають, Що відчувають ті, хто їх втрачають. Їм бАйдуже, що в комусь пустку залишають. Для них життя – театр, де маски лиш міняють. Довірливі серця так легко приручають. А завтра з кимось ...

Читати далі...

Ніщо не змінилося в світі, Так само сніжинки кружляють, Так само лютує вітер, І хтось десь на когось чекає. Цей вечір такий загадковий. Когось він теплом огортає, І здійснює мрії казкові, А когось назавжди розлучає. В цей вечір тобі побажаю Нарешті знайти свою мрію, Яка ніжне серце зігріє Й кохання твоє зрозуміє. Завтра спогад розтане холодний, Знову ранок мені посміхнеться. Абонент недосяжний сьогодні, У цей вечір я вимкнула серце.

[Приєднана картинка] У березневих тихих вечорах І у рожевих лагідних світанках Твоє ім’я у серці й на вустах Пише любов мереживним серпанком. Стомилися … Але не в тому річ, Що розучились вірити й чекати. Бо серед тисячі чужих облич Так важко рідні очі відшукати. Ти поруч – і не треба зайвих слів, Й назад вже не потрібно повертати. Не ранять душу більше спогади зі снів. Я день новий з тобою хочу зустрічати. Ти втрат багато у житті пізнав, Та не стогнав, не...

Читати далі...