Нещодавно, шановне товариство звернувся до Державної служби з питань праці. На мою думку, поки ЗСУ захищає країну, цивільні повинні будувати таку країну, яку хочеться захищати. Сам наразі перебуваю у добровольчому формуванні. Звернувся з питань торішньої давнини. В свою чергу опрацьовував моє звернення, колишній житель Мелітополя, яку в силу наявності в Держпраці бронювання, влаштувався туди,  робота прийшлася по душі. Звісно ж його місто будуть відбивати інші. Тільки не він, бо йому потрібно сидіти в Держпраці.

                А ось далі про людяність і розуміння, а також про те взагалі навіщо такі інституції. Працівник Держпраці дзвонить до мого роботодавця і пропонує мене звільнити, ну щоб я не писав. Не заважав гаяти час та нудьгувати на роботі.

                Ось і увесь державний механізм на прикладі однієї служби. Людина нікому не потрібна, та ніхто її не почує. Як казав мій знайомий адвокат «Якщо у вас немає грошей і зв’язків вас не почують» І так виникає думка, що держава завжди буде на стороні сильного, а не правого.

                Чи не так Андрій Жорняк!?