Були у нас один час великі городи, десь соток 30 всячини було. Я в декреті, діти малі, але ж городи садити, обробляти, збирати треба, нікуди не подінешся. Бабусі всі далеко, то що робити? Приходилось дітей тягти із собою на город. Вони бідолахи нудяться , стогнуть "ну коли ми вже підемо додому, з цього городу?". А мати-мачуха каже "потерпіть ще трохи, ось оце, оце досадимо і підемо. І от я придумала, щоб вони не стогнали і пользу...

Читати далі...