Спасите наши души. Мы бредим от удушья. Спешите к нам.

Я живу  в Україні серед людей, що глумляться над поняттям «вище» для розвитку їхньої само-поваги. Я поважаю їх Право вибору шляху глумління і не піду із ними. Я вважаю, що пануюча система виховання заштовхала «фокус уваги» осмислення у неможливісь усвідомлювати, що безкрайня природа структурована і мікроскопічними частинками в виді світоглядних властивостей людини. Отже буде Всесвіт знищений задіюванням людиною своїх світоглядних властивостей, які суперечать призначенню існування Бога (Аллаха, Ієгови, Вищого Розуму як інші імена того ж самого) бути аналогом системи виведення шлаків в велетенському Організмі Природи. Що передбачено слідкуючими системами. Таким глумлінням є бігатоманіття документів «Порядок ...», «Наказ ...» в діючій правовій базі України, призначених уточнити спосіб спілкування за допомогою листів через Інтернет, через електронні засоби.  В т.ч. пункт 4 розділу ІІ Порядку розгляду звернень та організації особистого прийому громадян у Міністерстві юстиції України. (Наказ 15.02.2017 № 388/5): «Електронне звернення, надіслане без використання електронного підпису, повинно мати вигляд скан-копії або фотокопії звернення з підписом заявника із зазначенням дати.»

В природі управління і нав’язування способу життя всьому чиниться реально існуючим Законом складових частин. Його текст першого речення викладений такою мовою: «Закон составных частей является законом преимущественного развития и выражает формировочную сеть концепций, основным моментом для котрого (тобо закону) служит ряд конфигуративных построений, благодаря чему каждая частная организация или принцип развивающихся образований* могли бы одновременно являться своеобразным  личным позитивизмом со своими конкретностями совершенствования, но также быть и частицей общего склада, без которой мощный композитивный показатель  не имел бы того состава прогрессий, которые  предопределили его мощную структуру Естества. (с.232 книги «Законы Мироздания или основы существования божественной Иерархии»)».     
   Влада  України для себе вибирає прості і легкі шляхи тотальної безвідповідальності та руйнування у людей Україні тієї стадії совісті, яку сформували жителі нашої країни в собі. В Основному законі України не виставлено пріоритетом «вишиванки» та крашені яйця, не виставлено пріоритетом «національна самобутність». Там сформульована в недоторканній частині вища моральна норма між людського спілкування, можливого на 2000 рік до осмислення та виконання: «Людина, її життя ... визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. ... Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави. ... Кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей, та має обов’язки перед суспільством, в якому забезпечується вільний і всебічний розвиток її особистості.»

Формулювання Закону складових частин призначено для читання людьми із інтелектом в 50 відсотків потенціалу мозку людської істоти. Ми, живучи серед оскотинюючогося суспільства, перебуваємо під невідворотною загрозою отторгнення такого тексту і відмови від осмислення та застосування в керуванні своєю діяльністю вище цитованої норми Конституції України. Відмова від осмислення та застосування вище цитованого речення Закону складових частин сповільнить формування нас як воїнів, чи як сумлінних виконавців, чи як філософів – кому що дано. Ми не створимо свою команду, яка б  клопоталася законними засобами Міністерство юстиції України визнати свою помилку застосування Основного закону при настановах своїм працівникам про способи мислення при оцінці допустимості електронного документа до реагування. Така ж сама проблема і в діловодстві судової влади та в діловодстві Верховної Ради України.

Візьміть собі за мету, за наступну задачу життя виправити поводження із людьми в системі Міністерства юстиції, в системі судової влади, в системі Верховної Ради України. Підказка в Цивільному процесуальному кодексі України: «2. Особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов’язані поновити їх, не чекаючи пред’явлення претензії чи позову. (Стаття 16 ЦПК-2018)». Якщо ви себе поважаєте за основну свою властивість бути кваліфікованим сумлінним спеціалістом, чи за властивість бути воїном в житті і його трудностях, чи за властивість бути філософом або релігіозним діячем.

Спасите наши души. Мы бредим от удушья. Спешите к нам. Стаття написана в розвиток ідей Л.О.Секлітової та Л.Л. Стрельнікової, викладених в книзі «Законы Мироздания или основы существования божественной иерархии», М.: Амрита Русь., 2003. 

Сьогодні доречі прийшов у блозі цей вірш:

rutzit

Мой закон

Мой закон – то не радости дня

И не пара иссушенных фраз,

Мой закон – он внутри, для меня,

Он не писан для правильных вас.

Мой закон не простит, он не Бог,

Он не может быть добрым таким,

Мой закон – это мой поводок,

Да с ошейником твёрдым, тугим.

Крикнет он – и я падаю ниц,

И теряется крик в вышине,

Мой закон не имеет границ,

Ведь вселенная бьётся во мне.

Без него я инертен и слаб,

Он владеет моей тишиной,

Мой закон. Я его тленный раб.

Он умрёт, неподкупный, со мной.

08.04.2016