Бог усе таки є і він дурощі мітить.

            Ну, ось скажіть, чому найбільший атмосферний катаклізм нинішньої зими спричинився саме в межах 18 січня ц.р., а центром його виявилася вся Одещина? Можливо, щоб продемонструвати  всім, чи є там влада? На що вона здатна. Чи готова вона в пору кліматичного армагеддону (тепер пишуть -  Гар-Маґедону) дати лад у регіоні. Чи болять панів начальників проблеми селян і містян? Особливо тих, які захоплені буревієм застрягли десь у полі під снігом, без пального у баках авто. Як бути з породілями, в яких завжди такої критичної пори починаються пологи, а лікарні укрупнили, акушерок повсюдно поскорочували для галочки в графі Кабміну і пана Квіташвілі: «реформи»? Куди і як доставляти людей за сигналом SOS ? Чи вся техніка вийшла на розчистку трас, чи вирішено питання з заправкою механізмів? Як розв'язується питання подачі живлення в обезструмленні   негодою населені пункти? Чи є кризовий центр, як він діє?

            Обсяг чиїх це проблем? – запитаю вас. Та, звісно ж, керівника першого рангу регіону, у якого і відповідна назва посади – ГОЛОВА обласної державної адміністрації. Ще раз підкреслю – не оскомино рашівське - «губернатор». Губернаторів в Україні немає, хай буде відомо всім, аж з 3 червня 1925 р., коли ВУЦВК у Харкові ухвалив постанову «Про ліквідацію губерній та перехід до триступеневої системи управління», відповідно до якої з 1 серпня 1925 р. скасовувався адміністративно-територіальний поділ Української СРР на губернії. Звідтоді ніяких губернаторів в Україні немає.  Якщо більш точно - останнім саме губернатором України був рейхкомісар і обергрупенфюрер Еріх Кох. Цей козирний арієць відзначався особливою жорстокістю й потворною грубістю, був людиною без гальм і справжнім кретином. Мав у середовищі вищого фашистського начальства огидне прізвисько «другий Сталін». Кох безпосередньо причетний до смерті, як мінімум, чотирьох мільйонів громадян України. Ще 2,5 млн. українці під його орудою депортовані на каторжні роботи до Німеччини. Така роль «губернатора» в історії української нації. Але все це просто для пояснення внутрішнього змісту одного лише слова.

            Хурделиця, заметілі, снігові кучугури, абсолютне бездоріжжя 18-го січня ц.р. скували якраз найбільше Одещину. А в Саакашвілі, котрого університетський друг Петро Порошенко торік у травні нагородив  посадою ГЛАВИ облдержадміністрації, чергове… весілля. Аж у Харкові.

            Ну, й як учинив Міхеїл? Він що, зібрав оперативний штаб? Сам підключився до вирішення найпекучіших проблем області у страшенну негоду? Став допомагати людям вирватися з природного катаклізму?  Десь особисто з'явився на трасах? Якось підбадьорив людей бодай з теле- радіоефіру? Еге ж, воно все так йому потрібне, як голому в кропиву. Чи гелікоптером, а, можливо, й на самому НЛО, але саме в ті години, коли на Одещині був пік з паралічу всього життєвого комплексу регіону, головний начальник у ролі жениха, ставав під вінець у Харкові. З  міфічною корупцією. Ні – Антикорупцією…

            Що воно насправді таке, ця довбана антикорупція, ніхто в Україні уяви немає.  Всі з нею начебто борються, створюють якісь численні державні органи з ловчими завданнями, за особистим дорученням від П. Порошенка  ось М. Саакашвілі теж якийсь уже громадський форум продукує, справжні фестивалі в регіональних центрах влаштовує. До речі, з привітаннями від глави держави. Як же ж мило й чарівно це виглядає – просто краще не придумати! Приїде такий панок, намеле, як млинок і далі поїде.

А все це насправді нікчемна боротьба з міфічними  вітряками. Ви ж зверніть увагу, жодного корупціонера на лаву підсудних так і  не посадили. Позаяк, мабуть, це й зовсім не важливо для справи – мати конкретний результат, більш актуальний, либонь, лише сам процес. Себто, Банкову цікавлять тільки оманливі шашечки, а їхати нікуди й не треба.

            Я ось місяць тому, теж висолопивши язика побіг на подібне збіговисько в Києві, як і ще понад шість тисяч таких же довірливих ідіотів. Міхеїл там покрасувався, щось булькотливо наплів таке, чого ніхто не зрозумів. Цим, він і його команда «Ух», у столиці корупцію поклали на лопатки, перемогли, геть викорінили. Поїхали далі. В Харків.

            Подібної єресі, мабуть, ще не було ніколи. Новий Кашпіровський у купі з Аланом Чумаком об’явився. Пора оголошувати, щоб на наступне стовковисько юродиві, які вірять у чудеса від Саакашвілі, приносили бутлі з водою. Для зарядки від корупції на побутовому рівні – аби надалі злодюжки курей не крали, а пияки останні п’ятаки з хати не виносили. І то резон буде, бо на державному рівні від тих діячів, які обрядилися у рятівників державної казни сенсу, як з козла молока.  Зібралися, стали кричати, як ворона над курчам. Саакашвілі навіть заявляв, що боротьба з корупцією почнеться особисто з Кернеса…

            Спостерігаючи за всім цим балаганом, суть якого відволікти увагу від тих, хто справді розкрадає все, що лише легко лежить, я б повірив у реальність планів команди «Ух», якби вона на такі форуми запрошувала, до прикладу, голову Держфінінспекції Миколу Гордієнка, який і заявив це, і документально довів, що нинішній глава уряду ще той шахрай і корупціонер. Того самого Гордієнка, котрий торік народним депутатам приніс до Верховної Ради кіпу доказів того, що члени Кабміну  А. Яценюка, насамперед, ним призначені люди на високі керівні посади з числа своїх колишніх друзів, побратимів ще більші крадії, як попередники від М. Азарова. Представив акти фінансових перевірок, котрі незаперчно доказували про вкрадені мільярди гривень з державного бюджету тоді, коли в Україні здирають з пенсіонерів 15 відсотків заробленого впродовж трудового життя. Саме вони, нардепи С. Лещенко, Д. Добродомов, М. Найєм, С. Заліщук, які тепер катаються в обозі М.Саакашвілі, розказуючи байки про корупцію, як про щось міфічне, невловиме, тримали в руках ці документи, заявляли, що справді, погляньте, мовляв, які справді жахливі докази казнокрадства, і генпрокуратура підтвердила також об’єктивність звинувачень М. Гордієнка. На сотні і сотні мільйонів украдених котів.

Дорогі колеги! А де ж ці всі документи тепер? Кому, як не вам, наділеним повноваженнями посадових осіб, політиків вищого рангу добитися того, аби наведені факти, підкреслю, документально підтверджені Держфінінспекцією, виявилися чесно розслідуваними, переданими до суду, щоб винні були звільненні з найвищих постів, куди їх підсадив особисто А. Яценюк, негайно притягнені до кримінальної відповідальності. Про яку боротьбу в загальнодержавному масштабі можна говорити, коли ви переступаєте через виявлені колосальні крадіжки? Куди вам боротися з віртуозом Кернесом, якщо ви закриваєте очі на вже доведені факти казнокрадства, навіть підтверджені генпрокуратурою. І нарешті, де сам М. Гордієнко? Чому він не у вашій команді, якщо ви справжні борці з корупцією, а не дешеві імітатори вирощування…груш на вербах… Завдяки піару.

             Смішно дивитися, як, наприклад, мій колега Дмитро Добродомов буквально у милі, вже більше року бігає з одного телеканалу на інший, розповідає й розповідає одні й ті ж самі казки про те, хто і скільки, мовляв, украв, привласнив. Як А. Яценюк разом з М. Мартиненком отримали шість мільйонів доларів США від одного з бізнесменів за прохідне місце в партійному списку. Вірю і знаю, що це правда. Позаяк, коли було б інакше, опоненти уже б давно подали до суду, вимагали спростування. А то ж мовчать, як у рот води набрали. Значить істина. Чому ж у такому разі пан Добродомов не добивається, аби доблесні правоохоронні органи почали перевірку цього факту, притягали корупціонерів до кримінальної відповідальності? Не реагують? А суд для чого і для кого? Кому, як не народному депутату показувати приклад, як саме належить  доводити подібні справи до логічного кінця?  Самим лише розвінчанням крадіїв, переказом фабул оборудок злодіїв не перевчиш, не переможеш. Їх зупинити зможуть лише реальні судові строки і брязкіт засовів СІЗО за спиною.

            За винятком щирого і дещо наївного Добродомова у цій начебто антикорупційній гастролі Великого театру крикливої комедії імені Саакашвілі беруть участь усі наближені люди пана Порошенка. Ті, хто бувають навіть вхожими до нього. І найбільш пригодовані грантоїдством. У цілому вони добре знають, що всі їхні виступи на публіку, заклики до боротьби з корупцією це банальна маячня. Що головна корупційна бацила держави знаходиться там, де дають їм наряди на поїздки в регіони. Себто, на Банковій, на Грушевського. Поки вони в ролі пересувного філіалу «95-го кварталу» розказують казки про якийсь там наступ на казнокрадство, перші особи держави, їх найближче оточення набивають мішки американською зеленню, висилають її на особисті зарубіжні рахунки. Ті, хто у Харкові на черговому весіллі «жениха» Саакашвілі витинають польку-бабочку з мікрофонами перед лопухами з дитячою вірою у покращення ситуації, насправді добре знають, хто наприклад з найближчого оточення глави держави дахує, скажімо, гральний бізнес, хто заробляє величезні бариші на торгівлі з російськими бандюгами, хто контролює контрабанду до так званих ДНР та ЛНР. З них би й починати дезінфекцію у державі. Але, по-перше, страшно, позаяк невідомо чим усе закінчитися може. По-друге, а що, коли їх відтак, нинішніх начальників, зметуть, де самим опинитися доведеться. А так є депутатські мандати, благословенна недоторканність, шик у статусі, повсюдні почесті, підвищена увага. А про корупцію можна і під фонограму Банкової з задоволенням поспівати…      

            … Якщо на закінчення ви мене, можливо, хочете запитати, а що ж там з політичною погодою для Одеси, то я, як на духу, відповім. Міхеїл там абсолютно випадкова птаха. Те гніздо йому, либонь, уже добряче набридло.  Тісне, без масштабів крислатих репутаційних польотів. І для одеситів це, мабуть, гарний вихід з ситуації. Адже немає гірше мати за начальника відвертого шалапута…