Важко залишати насиджене місто. Важко в плані духовному як і фізичному. Десь глибоко в серці такі зміни викликають боязнь перед невідомим, тому в голові виринають думки: "як буде?", "як почуватимуся?", "кого зустріну?" тощо. А фізично важко забирати важку сумку та платити за неї під час перельотів.   

Але мені допомогли мої польські друзі, навіть зробили несподіванку. Спочатку ввечері перед вильотом попрощалися, а потім, коли я поїхав збиратися в аеропорт, зателефонували, що їдуть зі мною. Це скріпило мій дух. Провели мене до самої відправи (там, де перевіряють особисті речі і де інколи потрібно знімати чоботи і пояс). 

І хоч політ був недовгий (Познань-Скавста), але мені так заклало вуха, що правим майже нічого не чув до вечора. І ще - про ніби-то дешеві авіарейси. Дешеві вони тільки в їхній рекламі і вони не брешуть, але що відбувається. Рейс називається "Познань-Стокгольм", але насправді літак прилітає в аеропорт Скавста, який розташований коло містечка Ничепінг, яке в свою чергу тільки за 102 кілометри від самого Стокгольму. Тому прилетівши, потрібно одразу купувати квиток на потяг, автобус або таксі, які коштують майже так само, як переліт. 

Але все ж я доїхав до центральної станції в Стокгольмі. І вона справді вражає. До цього був в Німеччині і бачив їхні інфраструктурні рішення, але в Стокгольмі вони ще більш оригінальні, компактні й навіть естетичні. Але найважче мені було тягати за собою сумку через велику кількість підземних переходів, тунелів, сходів тощо. Але все ж доїхав до скромного хостелу і почався день 1 в Швеції.