Знов мовчання в трубку загадкове. - Алло! Хто це? Що за дивина? Кожен день мене вітає новим Телефонним жартом мовчуна. -Алло? Хто це? Слухаю! Ну, добре... Можете мовчати хоч добу! Тиша та вичікування вкотре... І мовчання, і мовчання... Як табу.... -Алло, - знову. - Я Вас упізнала. Навіть хвилювалася, було. Чуєте, сьогодні Вас чекала. Навіть вірш пишу... - Алло!Алло!

Мені щастя пахне помаранчами... Я в жовтогарячий огорнусь... У нові вібрації висвячую Своє тіло, душу. І сміюсь... Від любові і кохання понадкушую Апельсинові бажання у саду. І Його прийти сьогодні прошу я.. Якщо ні - сама-бо підійду. У космічних просторах витаючи Все блукаю полем поміж трав. Я кохаю. Пристрасно кохаючи Вірю, що Він долю упізнав.