[Приєднана картинка]Жив собі чоловік та жінка, і була в них одна дочка. Мати була гарна, а дочка ще краща. Як дівча ще підлітком було – занедужала мати і вмерла.А вмираючи, покликала до себе дочку та й каже їй нишком:– На тобі, доню, це зернятко, але нікому не кажи, що в тебе воно є. А як прийде тобі лихо,посади зернятко, то виросте з нього верба яра; що тобі треба буде, йди до тієї верби,– все тобі зробить.От поховав чоловік жінку, пожурився-пожурився та й знов оженився з удовою. А в тієї...

Читати далі...