2 вересня 2008 року в українському парламенті де-факто була сформована нова коаліція Блоку Юлії Тимошенко, Партії регіонів і партії комуністів.

Ця коаліція наполегливо працювала тридцять днів. Сформувала керівництво парламенту України, формувала щоденний план роботи українського парламенту, прийняла чимало законів, значна частина яких були неконституційні, на моє глибоке переконання, не українські і не демократичні, що змушувало мене частину цих законів ветувати.

Події другого вересня і ті рішення, які були прийняті у парламенті, безумовно, унеможливили існування демократичної коаліції. І 3 вересня, де-юре, було оголошено про розвал коаліції.

Це - факт. Безумовно, він набагато складніший, аніж уявляється.

Нам потрібно ще багато-багато разів повертатися до 2 вересня 2008 року і дати повну відповідь, щоб це зрозуміла кожна людина, що тоді відбувалося у парламенті і за спиною тодішньої чинної коаліції.

2 вересня, по суті, розпочалася спроба демонтажу України і наших цінностей.

Баланс влади. Національна безпека. Політичний курс. Мова. Це все стало мішенню спеціальних домовленостей.

Демократичну коаліцію, переконаний, глибоко переконаний, зруйнувало одне - людська амбіція. Людська амбіція однієї особи. Жадоба до влади, розходження в цінностях, у перевазі особистих інтересів над національними.

Коаліційна угода і коаліційні домовленості зруйновані, економічні реформи не проводяться, виборчі розрахунки переросли у тотальний соціальний популізм, який призвів до найвищої в Європі інфляції і зниження соціальних стандартів - заробітної плати, пенсії і багатьох інших соціальних програм.

У час потенційних зовнішніх небезпек в хід було запущено неукраїнські сценарії - безхребетні, і по суті ворожі.

Бачимо й іншу небезпечну, ззовні занесену тенденцію - замах на розкол у національно-демократичних силах. Це - цвях, який свідомо забивають у наше тіло.

Сам Блок Юлії Тимошенко став заручником своїх лідерів. Бо в жертву вони ладні принести все - мову, безпеку, нашу європейську перспективу.

Я дуже хочу, щоб ви мене правильно зрозуміли.

Проблема - не в конфігураціях політичних сил.

Проблема - в рішеннях, які несуть загрозу Україні.

В цьому є момент істини.

Конституція відвела тридцять днів для формування коаліції. Користуючись конституційним правом, я подовжив цей термін ще на 5 днів.

Я готовий прийняти будь-яку законну коаліцію та її державні рішення.

Втім, картина - очевидна. Одні, підірвавши демократичну коаліцію, вдають святу невинність. Інші кажуть, що вони посередники, які чекають незрозумілих сигналів. Треті у каламутній воді шукають свою політичну або людську вигоду.

Станом на 8 жовтня 2008 року, я не отримав пропозиції жодної політичної сили про формування коаліції більшості, угоду б про яку підписало більше 225 народних депутатів України.

Відтак у ситуації, коли парламентські сили завели свою роботу у глухий кут, слово повинен сказати Український народ.

Згідно з Конституцією України я оголошую про припинення діяльності Верховної Ради шостого скликання та проведення дострокових парламентських виборів.

Голосування відбудеться демократично і законно.

Нас намагались повернути назад.

Як і рік тому, так і зараз я стою на захисті нашої перспективи. Я закликаю до активізації всіх українських виборців, всіх мислячих людей, всіх українських громадян і всіх українських патріотів.

Рішення, безумовно, - за вами. За вами - найвища в цій державі відповідальність, оскільки саме ви обираєте до влади українських політиків. Зважте на своє рішення.

За цим рішенням - перспектива України.