Міністерство освіти і науки України, а також Міністерство закордонних справ України приймають лише оригінали документів для процедури з проставлення штампу апостиль. А от Міністерство юстиції України проставляє апостиль як на оригіналах документів, так і на їх нотаріально засвідчених копіях.

Так в чому ж полягає різниця між процедурою легалізації та апостилювання? Країна, що підписала Гаазьку конвенцію застосовує спрощену процедуру визнання документів, а саме проставлення штампу апостиль. В усіх інших випадках вимагається проставлення штампу легалізації. Виключенням є лише країни СНД, що приймають українські документи без процедури визнання за наявності нотаріального перекладу, а також Польща, Туреччина і Чехія щодо деяких категорій документів.

Питання оформлення апостиля чи легалізації не є складним, але в українських реаліях треба зважати на бюрократичну машину і відсутність чітких вимог до оформлення документів навіть на офіційних сайтах міністерств. Тому ця процедура вимагає досконального вивчення всіх можливих нюансів і вимог. Набагато ж простіше звернутись до професійного бюро перекладів або ж юридичної компанії за кваліфікованою допомогою щодо цього питання. Інакше існує великий ризик відправитись у довготривале "захоплююче" турне по різноманітним українським міністерствам, установам, консультсвам, тощо.