хочу сюда!
 

Тетяна

46 лет, козерог, познакомится с парнем в возрасте 40-53 лет

Заметки с меткой «неправда»

Азартні гонителі неправди

Є один цікавий феномен.

Коли людина говорить щось таке, що іншим не до вподоби, і не бажають вони цього слухати, - її, людину, відразу ж звинувачують чомусь в корисливих мотивах. Негайно, на місці.

І взагалі серед людей будь-яку думку прийнято перевіряти за принципом «дивися, кому вигідно».

Це означає, що коли людина висловила свою думку, що «люди добрі, от треба б нам усім...», - то це лише тому вона так говорить, що їй у цьому є якийся особистий інтерес. Незалежно від того, що може це й дійсно іншим потрібно.

У такій ось загальній підозрілості щодо причин наших слів та дій відбивається дуже цікава тенденція. Давайте-но сформулюємо її так: хоча особистий інтерес, як спонукальний мотив кожної людьскої дії, нам цілком зрозумілий та прийнятний, але десь всередині, - як кажуть, в душі, - ми все ж відчуваємо його як щось низьке та не дуже пристойне.

Те, чим людині негоже керуватися, висловлюючи будь-які судження. Наприклад, міркування про загальне благо, або ж про те, що треба щось зробити разом і так далі.

Попри те, що коли розмірковуємо так, взагалі, про мотиви поведінки людської, то кажемо – «ні, ну зрозуміло, що ж тут такого... кожен діє задля себе... ясно ж...» Визнаємо неначебто.

А от в конкретних випадках, коли треба когось відсунути з дороги, збити, ущучити, принизити його думку, - відразу ж інтуітивно хапаємось за той самий, навіть неусвідомлений, внутрішній принцип, що коли ти дієш ради себе – це негарно, негоже якось.

Ясно, що це не так просто.

Принцип «дивись, кому вигідно» залишається і вважається істинним.

І все-таки звучить у ньому, десь там у сердцевині, стиха так: якщо вигідно йому, значить, невігідно всім...
А отже, цей внутрішній, ба навіть і неусвідомленний, посил, що і рішення, і дія можуть бути правильними лиш тоді, коли вони на користь усім, - продовжує сидіти глибоко всередині кожного нашого судження. І коли у будь-кого, хто говорить про благо для всіх, «розкопують» нібито, хай на дещицю, його особисту вигоду, - тією ж мірою начебто говорять: «ми йому не віримо».

Адже ясно, що він розпинається ото так, тому що йому вигідно. І цим він поганить «святе» - поняття про те, що благо має бути загальним. 

Те, що таке ставлення є також виразом загального нігілізму і зневіри в усьому, - і навіть будівельним матеріалом для них, - це вже мало кого хвилює. Головне – не дати пролізти особистому інтересу.

Як у Гоголя, Миколи Васильовича написано: «Усе... зробилося страшенними гонителями неправди; повсюди, в усіх справах, вони переслідували її, як рибалка остенем переслідує таку собі м'ясисту білугу».

Отакі ми служителі правди.

Ну а неправда в нас ото хай і не рипається, - не дамо пролізти.
__________________________________
Михайло Гонопольський

P.S.  До речі, аудіо цієї мініатюри у виконанні автора можна прослухати на SoundCloud, знайти можна за адресою - https://soundcloud.com/michael-gonopolsky/azartni-gonyteli-nepravdy

Как спасти бузиноидов

Бузину убили, бузинизм процветает. 

Почитаешь заголовки в новостной ленте, которую предлагает нам родной портал I.UA, 
и начинаешь понимать, что пора вводить уголовную ответственность для журнашлюх 
за их креативинизмы по фактам разжигания межнациональной розни, способствования
деятельности террористических организаций, призывов к свержению существующего строя, 
пропаганды сепаратизма и т.д. и т.п. - хотя бы ради их же собственной журнашлюшеской 
безопасности и для сохранения их журнашлюшьих жизней - всё-таки они хотя и твари, 
но твари-то Божьи, хоть и мерзавцы, но люди... и не хотелось бы,чтобы и они закончили жизнь, 
валяясь на асфальте, с парой-тройкой дырок в организме от пуль наемных убийц.

А хотелось бы, чтобы кто-нибудь прочитал этим горе-журналистам слова из Библии:
"От плода уст человека наполняется чрево его; произведением уст своих он насыщается.
Смерть и жизнь - во власти языка, и любящие его вкусят от плодов его" (Прит.18:21,22).
"...кто любит жизнь и хочет видеть добрые дни, тот удерживай язык свой от зла и уста свои
от лукавых речей; уклоняйся от зла и делай добро; ищи мира и стремись к нему..." (1Пет.3:10,11).

Антон Павлович ошибается?..

 Говорят: в конце концов правда восторжествует; но это неправда. (А.Чехов)

Знову Про Етанол

        Ну хто сказав, що п"яні люди відвертіші? Навіщо здуру запевняти себе, що напившись, людина не брехатиме?? Безглуздий книжковий стереотип, не більше! Правда, що у бухої людини наміри стають очевиднішими, падають маски, однак, якщо вона хоче і має намір збрехати, то зробить це навіть лежачі у власній блювотині... На власному юнацькому досвіді знаю, коли йдеш піддатий із дівчиною, і хочеш розказати їй, який ти класний, то правди у  твоїх розповідях буде небагато, бо, по-перше, ти ще надто юний, щоби дійсно було чим по правді хизуватись, по-друге, якщо і є чим, то хизуватись не станеш, а по-третє етанол зніме гальма з розуму і утримувати від чосу вже нічого не буде.
        Як виявилось, у деяких просинається азарт, коли їх починають викривати в брехні, а вони викручуються, випробовуючи свою майстерність відбріхуватись. А спирт цей азарт підсилює. Звичайно коли бреше п"яний, можливо він більше "палиться", однак все зводиться нанівець, якщо цей стан для нього звичний, або якщо ти пив із ним, і твоє сп"яніння не дасть тобі викрити лажу.
        Єдиний випадок, де відвертість п"яних можна вважати  вірним твердженням, це коли людина хоче поділитись "сокровєнним", а сміливості на це не вистачає, от вона і набухується перед сповіддю. Однак чи скаже вона тоді все, як є, ніхто не гарантує.
       Одна дівчина якось сказала мені, що не завжди людям треба знати правду, і в таких випадках брехня виправдана. Однак це вже трохи інша тема, тому.... все)))