Налилося жито в полі – Спогад юних давніх днів. Час людські розкидав долі Поміж різних берегів. Розійшлися, розбрелися, Погубилися шляхи. Тільки кличуть: «Повернися...» - Призабуті береги. І буває мимоволі Нагорнуться почуття – Відкидаємо ми ролі, Надиктовані життям. Повертаємось додому. Хоч на днину в рідний край. Бо лиш тут зникає втома, Бо лиш тут таїться рай. © Катерина Ільїна

Налилося жито в полі – Спогад юних давніх днів. Час людські розкидав долі Поміж різних берегів. Розійшлися, розбрелися, Погубилися шляхи. Тільки кличуть: «Повернися...» - Призабуті береги. І буває мимоволі Нагорнуться почуття – Відкидаємо ми ролі, Надиктовані життям. Повертаємось додому. Хоч на днину в рідний край. Бо лиш тут зникає втома, Бо лиш тут таїться рай. © Катерина Ільїна

Вогненними барвами листя рясніє, На краплі-уламки розбилося небо. І вересень тягне, як стяг, ностальгію, Із вічно сумним позолоченим гербом. А осінь іде чарівна, бурштинова – Захоплює місто без бою і зброї, Упавши дощем попелистим раптово, Запавши у душі легкою журбою. А може вона... не загарбниця зовсім – Сердешна царівна із мідним волоссям. Приїхала волі супроти і досі Безсило рида на чужому порозі. 2012р.© Катерина Ільїна

Вогненними барвами листя рясніє, На краплі-уламки розбилося небо. І вересень тягне, як стяг, ностальгію, Із вічно сумним позолоченим гербом. А осінь іде чарівна, бурштинова – Захоплює місто без бою і зброї, Упавши дощем попелистим раптово, Запавши у душі легкою журбою. А може вона... не загарбниця зовсім – Сердешна царівна із мідним волоссям. Приїхала волі супроти і досі Безсило рида на чужому порозі. 2012р.© Катерина Ільїна

Здається, що часу ще вдосталь, Багато ще встигнеш … от-от… Життя ж наздогнати так просто – Зостався один поворот… Від вічно відкладених вчинків Лишається немічна тлінь. І навіть знайдеться причина, Що докори глушить сумлінь. А потім досяжне далеким Стає. І від мрій – сіра тінь Та пилом затрушені теки Із намірів, планів, хотінь. 2013© Катерина Ільїна

Здається, що часу ще вдосталь, Багато ще встигнеш … от-от… Життя ж наздогнати так просто – Зостався один поворот… Від вічно відкладених вчинків Лишається немічна тлінь. І навіть знайдеться причина, Що докори глушить сумлінь. А потім досяжне далеким Стає. І від мрій – сіра тінь Та пилом затрушені теки Із намірів, планів, хотінь. 2013© Катерина Ільїна

Дочитую товстенний манускрипт.У шибці тліє днина, як в оправі. Довкола незрадливий краєвид –Комп’ютер, книги, зошит, чорна кава.Сичать здаля машини хижаком,Вдаряють дзвінко каблуки у бруки.Неспокій і турботи за вікном.Які різкі та агресивні звуки!А у кімнаті – затишок, теплоІ нескінченні невгамовні справи.Я нахилилась над старим столом,Гортаю книгу, сьорбаючи каву.Година, друга, полудень мине.Вечірня розпорошиться заграва…За що ви ув’язнили тут мене,Комп’ютер, книги, зошит, чорна кава?©...

Читати далі...

Дочитую товстенний манускрипт.У шибці тліє днина, як в оправі. Довкола незрадливий краєвид –Комп’ютер, книги, зошит, чорна кава.Сичать здаля машини хижаком,Вдаряють дзвінко каблуки у бруки.Неспокій і турботи за вікном.Які різкі та агресивні звуки!А у кімнаті – затишок, теплоІ нескінченні невгамовні справи.Я нахилилась над старим столом,Гортаю книгу, сьорбаючи каву.Година, друга, полудень мине.Вечірня розпорошиться заграва…За що ви ув’язнили тут мене,Комп’ютер, книги, зошит, чорна кава?©...

Читати далі...

Ти – гордий лев, я – дика кішка. Хороша пара ми? – Авжеж! Бо попри жарти і насмішки Єство моє хижацьке теж. Ти – воїн гострих ікл, гарчання, Я – кігтиків, шипіння ас. Ми – поєднання незвичайне. А чи тривке?... Покаже час. Позаду полювання денне, В обох трофеїв досхочу. Ти кажеш – сумував без мене… А я горнуся, муркочу.© Катерина Ільїна

Ти – гордий лев, я – дика кішка. Хороша пара ми? – Авжеж! Бо попри жарти і насмішки Єство моє хижацьке теж. Ти – воїн гострих ікл, гарчання, Я – кігтиків, шипіння ас. Ми – поєднання незвичайне. А чи тривке?... Покаже час. Позаду полювання денне, В обох трофеїв досхочу. Ти кажеш – сумував без мене… А я горнуся, муркочу.© Катерина Ільїна