люди мають чудову властивість постійно змінюватись, неважливо то „+” чи „-”.
разом з ними змінюються і їхні музичні вподобання
я зростала на музиці, що слухав мій дядько, - Наутілус, Сектор Газа... пізніше Лінда, Агата Крісті. ще маленькою наспівувала „Я хочу быть с тобой”, „Мало огня” та „На тебе как на войне”.
стала трохи старшою, зрозуміла, що окрім дядькової існує й інша музика. й стала божевільною хванаткою Іванушек гг) звичайно, ні про які концерти й мови бути не могло (я ще навіть до школи не ходила)... а про існування таких фанатських штук як постери немала ніякого уявлення. зате в мене була АЖ 1 касета з їхнім першим альбомом. от так і фанатіла))
потім з*явилась на той час геніальна (як для нашого пострадянського українського музичного ринку) програма „Територія А” з усілякими Юрками Юрченками, Формулою Води, ВУЗВ та Анжелікою Рудницькою на чолі. мабуть, немає такої людини (що в той час все ще цікавилась музикою), яка б не дивилась цю передачу, чи хоча б знала про її існування. це дійсно був фурор... і я, як дійсно мейнстрімова дівчина 
, просто не могла залишити це поза своєю увагою. звичайно не пропускався жоден випуск програми (навіть найнудніший, коли Рудницька весь час читала листи прихильників), куплялись касети та газета/журнал (не пам*ятаю що то точно було) „Території А”.
і от настала ера BIZ-TV! аллеллуйа братья і сьостри! до наших вух досить великими порціями почали доноситись хіти зарубіжних виконавців. пересічний меломан був задоволений цілком та повністю. /ну, про тогочасних зірок вже писала, повторюватись не буду/ проте, чомусь не пам*ятаю, щоб я дійсно від когось фанатіла, адже вибір був просто величезний і обрати когось одного було вкрай тяжко.
та от в „закрамах родіни”, тобто в одному з відділів батьківських меблів знайшла касету E-Type (насправді й досі подобаються їхні старі хіти))), і то було кохання з першого погляду! тим більш хіба такий гарнюній мужчінка з таким шикарним волоссям може не подобатись?! про його калєгу лєді-вамп взагалі мовчу, вона просто неперевершена! я навіть на концерті мала змогу побувати і ета била крута!!!)))
9-А клас... я так і не зрозуміла, як то могло статись, та якогось хрєна всі дівчата почали просто божеволіти від Децла (досі в шоці!). мабуть, не було дівчини, яка б не прибдала собі широкі штани, та не казала б “Yo!”. мені було достатньо одного року аби зрозуміти, шо ніяке я не Ё, і всі збірники „русский реп” можна спокійно викидати на смітник разом з купою постерів та інших фанатських приколів (а їх було занадто багато).
а потім був „останній поет темряви” гг) Віля Вало з його хлопчиками з групи Хім (як для нас)/Хєр (як для Америки). то був перший крок до тяжкої музики. завляки цьому захопленню насправді дізналась для себе дуже багато нового. наприклад, що існують готи, вони бувають тру і нітру (насамперед ті, що вважають що Хім то готика гг), що чоловіки з довгим волоссям занадто сексуальні і коли їх бачиш рота тре тримати зачиненим =)), що музика, що хоча б якимось чином відноситься до року, містить в собі дуже багато емоцій і може створити твій настрій, що навіть нерозділене хворе болісне кохання все ж набагато краще, ніж цілковита порожнеча і т.д. і т.п.
а зараз я вже не від кого не фанатію, а лише слухаю музику, вбираю в себе її настрій та безмежно поважаю та люблю людей, що її створюють.
і не важливо чи то альтернатива, чи то джаз або етно, чи навіть попса. в кожному жанрі можна знайти щось, що тебе неодмінно зачепить)))
.
