Мені поталанило - я дочка і онука альпінистів, тому знання про лавини, їх можливе розташування і правила безпеки в зимових горах мені втовкмачили з пелюшок. Вони насправді не такі складні як здавалось би. І основне з них - правила гір чіткі і зрозумілі, але їх порушники неодмінно отримають свою кару. Часто - безжальну.
Карпати в питанні лавин відносно безпечні, у нас немає, як на Кавказі чи в Альпах лавин які виходять безпосередньо на гірськолижні схили. І єдиний варіант коли лижник чи сноубордист може потрапити під лавину - це якщо він сам полізе туди куди не варто лізти. Якось так складається що частіше в лавини потрапляють саме сноубордисти - чи то публіка більш безбашена, чи то сам стиль катання на сноуборді більше викликає бажання проїхатись по цілині.
Славське в питанні лавин абсолютно безпечне, гора не висока, схилів без лісу немає. Єдиний невеликий осередок лавин - на протилежному від "центру" схилі, на верхній стежці до села, але туди рідко хто залазить. Навколо гори практично всюди села, тому якщо хтось і заблукає  - вийти до житла не так складно.
Набагато складніше в Пилипці. Гемба і Великий Верх як магнітом притягають любителів пригод. І осередків лавин там багато. Сама небезпечна зона - цирк поміж Гембою і Великим Верхом. Вздовж хребта там надуває кількаметрові карнизи з яких люблять стрибати екстремали, не думаючи про те чому цей цирк абсолютно безлісий, хоча на сусідніх схилах межа лісу піднімається набагато вище. В хорошу погоду підніматися на гору при бажанні можна, але спускатися варто по відрогу, за цирком, цілина там не гірша, а дорога набагато безпечніше.
Ще одна небезпека Пилипця-Подобовця  - це те що протилежна сторона хребта це хащі на десятки кілометрів, які малопрохідні навіть влітку. До найближчого житла 20 км по буреломах. Тому навіть без лавини взимку там можна і не вижити. В туман, який часто буває на хребті промахнутися стороною дуже просто. Як це власне і сталося з сноубордистами які потрапили під лавину. Тому у погану погоду лізти у незвіданий екстрим не треба ніколи.