Назва слов'янського свята походить від імені язичницького бога Велеса. 

Легенди свідчать, що Велес відповідав за розквіт людської душі. Він навчив людей співіснувати з природою та дбати про тварин.

Існує повір'я, що у цей час Чорнобог отримує владу від Білобога.

Велес же, знаходячись у двох вимірах, максимально зближує між собою два світи — живих та мертвих.

Вважається, що на землю спускаються душі померлих. Тому у цю ніч прийнято поминати покійних родичів.

Перед початком свята прийнято наводити чистоту в будинку та приймати лазню, в якій для душ померлих предків залишають новий віник та відро чистої води.

Важливим атрибутом свята на Русі були запалені свічки на підвіконні, які мали вказати предкам шлях додому.

Для захисту від нечисті дім прикрашали горобиною і під поріг насипали сіль.

Також прикрашають оселі кабачками, гарбузами, яблуками та осінніми квітами.

У цю ніч накривають святковий стіл, а в будинку відкривають всі двері, щоб предки могли зайти. Перед вечерею господар будинку закликав предків до столу (для них частування відкладалися окремо). Під час трапези згадувалися всі предки і їхні благі діяння, тому трапеза тривала впродовж кількох годин.

Велес – бог достатку. Тож наші предки вшановували його не менше, аніж Перуна. Та для розквіту свого життя,  дотримувалися традицій у Велесову ніч