хочу сюди!
 

Наська)

34 роки, водолій, познайомиться з хлопцем у віці 20-90 років

Замітки з міткою «игорь жук»

***

Агасфер Игорь Жук

Боже мій — я, їй-Богу, не злий;
Просто я ще не знав, що Ти – Бог.
А якби я це знав, Боже мій, —
Був би щедрим, гостинним за двох!

А тепер — ні кола, ні двора,
Битий шлях — спекота чи зима,
Не приймають ні брат, ні сестра,
Навіть мати мене не прийма...

Боже мій, я простий ремісник —
Я ж не тямлю в політиках влад;
Кажуть: „Цькуй!" — я цькую, я так звик;
Я ж не мудрий, як Понтій Пілат.

Кажуть: „Плюй!" — в кого скажуть, плюю;
Кажуть: „Бий!" — першим камінь знайду...
Я так дбав про родину свою,
А тепер — сам по світу іду...

Боже мій, замала голова,
Щоб збагнути, чому і за що...
Чи той хрест я погано збивав?
Чи не тих дав Каяфі дощок?..

І тепер — ні кола, ні двора,
Вічний шлях — спекота чи зима,
Не приймають ні брат, ні сестра,
І земля вже мене не прийма...

29.07.2005

 

Я не знала этого поэта и барда. Но недавно услышала его песню "Агасфер" и хочу предложить вам почитать и послушать барда Игоря Жука.

Из Цурэна Игорь Жук по мотивам повести А. и Б. Стругацких "Трудно быть богом" "Тень есть геометрическое место точек, откуда никогда не виден источник света" Определение "Как лист увядший падает на душу..." Цурэн Как лист увядший, падает на душу Холодный груз прозрений запоздалых. Я так нетерпеливо ожидал их – Так что ж сегодня перед ними трушу?!. – Не оттого ль, что в их значенье строгом, Которое весь мир переиначит, Я ощутил, как мало быть здесь богом, А человеком быть – как много значит! Но – Бог мой, отвернись, утри слезины; Не плачь о нас, ведь мы ещё не люди, Мы – только тени тех Твоих орудий, Которые Ты вылепил из глины. Мы тени, только тени – и не боле, Банальная метафора поэта... Сгустилась тьма до одури, до боли – Но тень есть признак появленья света! И я лежу немою тенью слога, Свыкаясь с тем, что свет мне не увидеть, Касаясь головой ладони Бога, Обученного нами ненавидеть. И я шепчу: оставь нас – злобных, малых, – Прости: я лживых храм надежд разрушу!.. – И грустный груз прозрений запоздалых, Как лист увядший, падает на душу... 19.10.1992

не получается вставить в нормальном виде...... извините ...