хочу сюди!
 

Елена

46 років, лев, познайомиться з хлопцем у віці 47-57 років

Замітки з міткою «особа»

Суспільство "впертих нігілістів " і "ср@них моралфагів"

Іноді цікаво заводити суперечки з ерудованим опонентом, як відомо: в суперечці виявляється істина. Хоча нажаль не завжди( Деякі особи уперто впевнені в своєму нігілізмі, хоча й їхня впевненість заснована, як кажуть, "на глубочайшем заблуждении" і хоть ти їм 10 енциклопедій, сотні історичних довідок і непохитних 100% фактів розбий на голові, все одно:"Я на своих 16-ти квадратных аршин сидел и сидеть буду!"

Важко переживаю той факт, що суспільство масово нівелює норми моралі і етики, базове виховання, культуру, етнічні цінності і традиції, банальні правила поведінки і дорожнього руху, закони(не беремо до уваги деякі "маразматичні" перли наших можновладців), забуваючи про те що ці норми створені НЕ для притискання прав і свобод, а для нашої ж безпеки, і адекватного врегулювання суспільних відносин..

 

Вбиває небажання деяких особ вдосконалювати рівень своєї ерудиції, особливо тих, що мають з цим певні проблеми, дуже дивно і жаль чути від людей якусь ідіотську гордість за своє навігластво, слова, на кшталт: "а я от не знаю такого слова і що?" "делать мне больше нечего, чем книги ваши читать", "ну и шо, я безграмотно пишу, ваша "б"О"нальная "И"рудиция никому не нужна.." вводять мене в легкий шок і страх за майбутнє моєї дитини. 

 

Оскаженіла гонка молоді за псевдо-індивідуальністю, якою прикривають своє недостатнє виховання і низький моральний склад(шляхетним навіть язик не повернеться сказати) теж погано вкладається мені в голові і наводить сум. Коли чуєш "а чё я должен уступать старику место, єто мое личное решение", "а я не хочу как все, это мое самовыражение, а ваши нормы-для стада", "какой-то дебил придумал что не прилично идти в университет в шортах, а я как все должен подчиняться? это мое право ходить как хочу"-стає моторошно.. згадуеться знову той же Шаріков: 

 

"Вот всё у нас как на параде: салфетку туда, галстух сюда, да «извините», да «пожалуйста», «мерси», а так, чтобы по—настоящему, это нет. Мучаете сами себя, как при царском режиме."

 І наївно втішаєш себе:"а мо переросте?", та ні, скоріш тільки укоренить в собі, мало хто реально бажає рости над собою, напевне набагато легше і приємніше опускати до свого рівня оточення і блаженно обурюватись, якщо чиниш тому супротив. Одночасно тебе нарікають "сраним моралфагом" і "сучасним динозавром"

Вважаю, що норми пристойної поведінки не можуть застаріти, плювок під ноги посеред вулиці (і аналогічні кричущі дї ) адекватною людиною завжди будуть розцінюватись як страшенний "моветон" і ознака глибокої не вихованості, адже соціум стрімко розвиваючись не має права на деградацію...  інакше це вже не соціум, а некерована отара в суміш з вовками і собаками, власними недоїдками, кістьми й гівном..

Безумные платья Луизы Казати

Безумные платья Луизы Казати

Сегодняшний этюд будет посвящён одной из самых эксцентричных красавиц прошлого, маркизеЛуизе Казати.

Луиза Аделе Роза Мария Амман родилась 23 января 1881 года в семье преуспевающего итальянского промышленника Альбето Аммана, которому король пожаловал титул графа. Биографы пишут, что в детстве Луиза была не слишком общительна; она любила находиться в уединении, рисовать и проводить время с матерью, листая модные журналы и восхищённо рассматривая роскошные мамины туалеты, элегантные платья и изысканные драгоценности.

Луиза была совсем юной, когда скоропостижно умерла её мать, а через несколько лет – отец. Вдвоём с сестрой они стали наследницами огромного состояния, но, право, никакое наследство не могло компенсировать такую потерю. Возможно, именно этим объясняется то отношение к деньгам, с которым Луиза прожила всю жизнь: она никогда не задумывалась о них, не экономила, а только тратила, тратила и тратила…

[ Читать дальше ]